Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського – найбільша в Україні і одна з 20 найбільших бібліотек світу. Цього року святкуватиме свій 100-літній ювілей…
Досягнення колективу дуже високо поціновуються українською і зарубіжною науковою громадськістю, вони є орієнтиром для розвитку усієї вітчизняної бібліотечної системи.
Але. Кілька днів тому відбулись збори трудового колективу Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського, на яких ухвалено
З В Е Р Н Е Н Н Я
до органів державної влади, Президії НАН України, фахового бібліотечного співтовариства, громадськості України.
У Зверненні йдеться, що бібліотека Вернадського – це не лише цінні фонди, які мають статус національного надбання України, величезний комплекс будівель і технологічних інформаційних мереж, який потребує ремонту і модернізації, а й насамперед її працівники – науковці, бібліотекарі й бібліографи, фахівці з інформаційних технологій, технічний персонал, рівних яким за кваліфікацією і набутим впродовж десятиліть досвідом в Україні обмаль. Без їх повсякденних зусиль бібліотека не може успішно функціонувати.
Між тим — це єдина в державі бібліотека світового рівня, яка впродовж десятиліть з незрозумілих причин зазнає приниження.
Ще в 1996 р. Указом Президента України НБУВ було повернуто статус національної бібліотеки, який їй було присвоєно ще при заснуванні у 1918 р. Правовий статус національної установи, відповідно до чинного законодавства, передбачає підвищені нормативи фінансування.
Однак це жодною мірою чомусь не стосується Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Спеціальних нормативів її фінансового і матеріально-технічного забезпечення так і не встановлено.
Як не прикро, але нині у такому злиденному становищі, як НБУВ, не перебуває жодна велика бібліотека – не те, що за кордоном, а і в Україні. Зарубіжні партнери відверто шоковані застарілою тутешньою технічною і технологічною інфраструктурою.
Найбільш злободенним у соціальному плані для колективу НБУВ, насамперед бібліотекарів і бібліографів, інженерів ІТ-технологій, є питання вкрай низької заробітної плати, яка поставила більшість із них на межу виживання.
Якщо загалом по Україні та у м. Києві бібліотекарі найнижчої, другої категорії із січня 2018 р. мають посадові оклади 4500 грн та передбачені законодавством надбавки і доплати до них, то в Національній бібліотеці імені В.І.Вернадського, навіть провідні бібліотекарі зі спеціальною вищою бібліотечною освітою, – лише 3478 грн. Більше того, у зв’язку зі значним недофінансуванням, її працівників вже кілька років переведено на чотириденний робочий тиждень, таким чином реальна платня – 3500 грн. Ще нижчою є заробітна плата найбільш масової категорії працівників – бібліотекарів першої категорії.
Прямим результатом цього є плинність кадрів. Останніми роками з бібліотеки пішли понад 200 досвідчених працівників.
Таким чином до свого 100-ліття Національна бібліотека імені В.І.Вернадського наближається не стільки з вагомими досягненнями, скільки з гострим соціальним напруженням.
