Шукаю літературного агента! Настав час зайнятися виданням власної книжки поезій. І не лише тому, що написано багато – підходить ще й своєрідний рубіж (вік, здоров’я), коли потрібно підбити якісь попередні підсумки життя і творчості. Й оскільки мої скромні таланти обмежуються лише літературною творчістю – без допомоги мені не обійтися.
Тому із полегшенням передав би ці клопоти (пошук та взаємодія з видавництвом, яке візьметься видати книжку власним коштом, та мережі книжкових магазинів, яка отримає ексклюзивне право на розповсюдження книги) у вправні руки літературного агента, щедро ділячись з ним гіпотетичною авторською винагородою і в міру можливостей – доброю славою.
Впевнений, що книга швидко стане «вірусною» й потребуватиме додаткових тиражів.
І аби потенційний літературний агент не приходив до людей «з пустими руками» – декілька міркувань про мою творчість, власне, про те, чим вона відрізняється від того, що написано іншими поетами, і чим може привабити потенційного читача.
Я дотримуюся думки, що поетичний талант ґрунтується на здатності людини втілювати свої внутрішні ритми засобами мови. З цього випливає перша теза – про те, що поезія не може не бути МУЗИЧНОЮ. Відмінність лише в тому, що «нотами» в поезії виступають фонетичні і морфологічні властивості слів, а їх поєднання дає потрібний ритм, розмір, тон тощо. Це, між іншим, є ключем до запам’ятовування (наспівування) окремих фраз, строф чи й цілих віршів, що й дає їм – омріяний багатьма поетами – шанс «переселитися» із книжок в народну пам’ять.
Проте для потенційно якості поезії цього недостатньо – потрібна ГЛИБИНА, тобто спроможність поета бачити і відчувати більше, гостріше, ніж пересічна людина. Тут багато важить і інтелект, і світогляд, й непересічне відчуттям «музики мови», проте вирішальне значення має і внутрішня етика, яка полягає в ЧЕСНОСТІ і перед собою, і перед читачами. Бо натхнення властиве і негідникам, а ось твори, які викликають довіру, виникають лише у результаті ЗЛЕТІВ ДУХУ, недоступних ремісникам від літератури.
Звісно, не всі читачі шукають «вишукану» поезію, але обов’язок і відповідальність митця – пропонувати читачеві зразки творів якісного світоглядного і естетичного рівня.
Загалом, читаючи багатьох сучасних поетів (про графоманів тут не йдеться взагалі), виніс враження, що більшість з них впадають в одну з двох крайнощів – спрощення або ускладнення.
Перші продукують описову чи публіцистичну поезію, нехтуючи образністю заради «актуальності», широко використовуючи епітети та смислові кліше. Другі намагаються передати поезією свою внутрішню складність, яка, звісно, відображає їх власну внутрішню еволюцію, але часто залишається далекою від розуміння, досвіду та відчуттів потенційних читачів, тобто їх поезія залишається «річчю в собі», цікавою лише для вузького кола читачів.
У цьому сенсі моє творче кредо можна охарактеризувати як «СКЛАДНІСТЬ ЧЕРЕЗ ПРОСТОТУ» – я дотримуюся того підходу, що мова має достатньо зображувальних властивостей, аби передати найскладніші образи та відчуття найпростішими, широковживаними словами.
Ну, і загалом я намагаюся бути НЕБАНАЛЬНИМ. Це стосується і змісту (зазвичай кожен мій вірш – це і окрема «історія», і своєрідний перфоманс зі своєю драматургією, інтригою і розв’язкою), і форми (знайти спосіб показати «знайомі» речі з нового ракурсу), і лексики (уникати «необов’язкових» слів, вжитих лише для заповнення смислових пустот чи або заради «потрібної» рими), і образів (для прикладу, не достатньо щось назвати «красивим – більш важливо, аби ця краса відчувалася завдяки знайденим образам). Вважаю також, що сказати в поезії щось нове і вагоме неможливо без художньої сміливості.
Тепер щодо форми донесення (і сприйняття) написаного. Є майстри «прикрасити» свої тексти додатковими виражальними засобами на зразок декламації, відео, фото і т.д. Я дотримуюся того консервативного підходу, що читач має перебувати наодинці з текстом, аби самотужки розібратися із «закодованими» в ньому смислами, ритмами, емоціями тощо. Це не применшує цінність інших виражальних засобів – просто це інші форми діяльності (як і продаж власних книжок, до речі), які вимагають інших інструментів, засобів і навичок, частині з яких можна навчитися, але бажано мати до них хист. І хоча нерідко особиста доступність, артистичність поета додають його творчості додаткового шарму, я не маю потреби бути ні впізнаваним, ні обцілованим (але це не точно). Розцінюю необхідність особисто з’являтися на публіці як «неминуче зло», якого цілком не уникнути, але мінімізувати можна і варто. Тому найкращий спосіб презентації моєї творчості – забезпечити читачеві можливість вчитатися в неї, а найкраща форма публічності – коли моя книжка «піде по руках».
Тепер про саму книгу. Її електронний макет складено за зразками інших книг – з розрахунку 6 строф (24 рядки) на сторінку – і має загальний обсяг 192 типові книжкові сторінки (не плутати з видавничими аркушами), для фахівців – близько 98,5 тис. знаків (з пробілами). Включені до неї 125 віршів поділено на 5 тематичних груп (плюс вірш-епіграф), які за потреби можна поміняти місцями (власне, як і окремі вірші), наче «лего», без втрат для змісту і авторського задуму.
Книга відредагована достатньою мірою, аби зекономити зусилля упорядників, літредакторів і навіть коректорів. Є уявлення і про художнє оформлення (воно буде достатньо простим, аби з ним впорався навіть звичайний веб-дизайнер), про контури і масштаби рекламної кампанії (лише «дружні» мені ресурси ФБ охоплюють близько 250 тисяч потенційних читачів).
Отакі мої загальні міркування (якщо коротко), аби потенційний «літературний агент» (дай йому, Боже, здоров’я і натхнення!) мав чим спокушати потенційних партнерів (попередньо роздрукувавши цей пост, бо подейкують, що «ділові люди» лінуються читати з монітора).
Конкретні пропозиції – лише через месенжер. Віддам перевагу рекомендаціям поетів. Пропозиції на зразок «а зробіть те-то» або «а зверніться туди-то» розглядати не готовий.
Ваш Володимир Богданович
P.S.
Від надсилання до видавництв (і всім бажаючим) електронного макету книги я б утримався – як через низьку ефективність цього способу «зацікавити» когось, так і аби не піддавати нікого спокусі видати її «піратським» способом, коли це стане вигідним. Більш «робочим», мені здається, варіант помістити нижче «Зміст» книги – він дасть і загальне уявлення про її структуру, і за потреби – можливість вибірково переглянути той чи інший вірш в моєму профілі ФБ (шукати за назвою – за винятком 1-2 віршів, чиї назви я замінив в процесі редагування, а також вірша «Інь і Янь», який я досі не оприлюднював через його «художню сміливість»). Ну і якщо кому цікаво – книжка називатиметься «Пісні про час».
