Ця країна деградує просто на наших очах. Деградує її влада, політикум, населення. Деградує її культура і мораль. За кожним днем з’являється нові ознаки суспільної деменції. Руйнування ракетами лікарні для важкохворих дітей — це не щось нове, це черговий прояв очевидної тенденції. Як і радісне збудження з цього приводу підданих путіна, що вилилося в підпис під перепощеним знімком з хворими малюками під крапельницями у дворі лікарні : «Ви теж уявили другий удар «Кинджалом» по цих мамках і дітках?»
Але чи деградація це. Чи щось інше? Все більше стає явним, що це не запаморочення, яке зійшло на одну шосту (чи скільки вже там лишилося) частину суші, не моральне й політичне виродження популяції росіян, не загнивання імперії. Боюся, що це — еволюція.
***
Яка різниця, як це назвати, спитаєте? Велика. Бо деградація — це занепад, це — послаблення життєвих функцій, через які суспільний організм рано чи пізно помре без сторонньої допомоги. Еволюція — це пристосування до нових умов існування, і саме по собі воно не зникне…
Нам під впливом наративів модернізму все ще здається, що еволюція це завжди рух від примітивного — до складного, від низького — до високого, від поганого — до доброго.
Але це не завжди так. Бо еволюція буває й “регресивною”. Це, коли вид, який почав стрімко відставати у розвитку і опинився на межі вимирання, намагається скинути з себе тягар властивостей, набутих в ході попередньої еволюції, спростити систему і реакції, відкинувши як рудимент все, що не приносить негайної егоїстичної користі.
Пригадайте безногих змій, про яких учили в школі, тих, що походять від рептилій, наділених кінцівками; або ж китів, які позбулися задніх ніг, хоч мали чотириногих пращурів.
Безкрилі птахи казуари є нащадками летючих архіоптериксів Юрського періоду – така перевага як крила виявилася для них обузою. Сотні видів комах (пухоїди, воші й блохи) внаслідок еволюції також позбулися крил. А хатні таргани, хоч все ще й мають їх, але за 235 мільйонів років майже розучилися літати.
Регресивна еволюція подекуди набуває таких химерних форм, що заганяє у глухий кут біологів. Є такі паразити – міксозої, з дуже простою анатомією – у них немає рота, нервової системи й кишківника. Тривалий час їх класифікували як одноклітинні організми, однак виявилося, що це в минулому – тварини, родичі медуз, які в ході еволюції повернулися на ранні стадії розвитку.
***
Якщо така стратегія виживання існує в біологічному світі, то чому б їй не діяти в світі суспільних організмів? І чи не запускає регресивну еволюцію той самий “зайвий ген”, який знайшов колись віце-спікер російської госдуми у своїх підданих?
… Неспровокований напад, безглузді масові вбивства у Бучі, безглузді руйнування українських міст, безглузді судові вироки й неадекватні тюремні строки для тих росіян, хто ще не зовсім втратив хоч іскорку совісті, моралі, людяності… Натомість соціальні ліфти для садистів і гвалтівників, нагородження орденами й медалями вбивць цивільних людей, окроплення “святою водою” зброї масового знищення — все це дійсно схоже на цілеспрямовану біологічну стратегію, на дивний спосіб еволюції, на намагання вижити в оточенні складної й ворожої для розуміння примітивних істот людської цивілізації. Чим більше невдач зазнає популяція, тим жорсткіше обмежує свої енерговитрати, тим активніше економить на мотиваціях, які виходять за рамки тріади: жерти, гидити й розмножуватися.
Спочатку атрофується найпізніше нашарування – совість, аби не затьмарювала гіпертрофований егоїзм зайвими рефлексіями. Потім, як крила у вошів, зникають засади християнської моралі з її ключовими заповідями: не убий, не сотвори собі кумира, не забажай чужого. Відсутність совісті вже не дає зрозуміти, що почалося падіння.
Як зір у кротів і сліпаків зникають віра, порядність, приязнь, емпатія, почуття відповідальності. Все це у шаленій гонитві за утриманням території харчування і спарювання, відкидається як баласт і вивільняє енергію винятково для експансивного відтворення своєї патогенної генетичної спадщини.
Зрештою на заваді стає уміння співпрацювати й взаємодіяти з іншими представниками людського роду, яке свого часу допомогло гомосапієнсу здобути першість у боротьбі за виживання з неандертальцями. І настає час, коли відмирають когнитивні здібності популяції і вона вже не сприймає будь-що, що знаходиться зовні від неї, вимальовуючи власний організм як єдине, що існує у Всесвіті. Інше її перестає цікавити… Лишаються тільки примітивні інстинкти паразитів — зжерти й засрати.
***
Еволюційні процеси в природі тривають тисячоліттями, в суспільствах — набагато швидше. В останній час — стрімко. Ми на власні очі бачимо паразитарну регресивну еволюцію сусіднього народу. І це не політика путіна, це взагалі не політика. І не ідеологія чи релігія. Вони – лише химерне зображення людського черепа на спині метелика “Мертва голова”, наче б якийсь символ, а насправді лише побічний ефект активізації гена.
Позбувшись цивілізаційної патини, носії нової свідомості, можливо, нарешті відчули справжню легкість у своїх нутрощах, яка дозволяє отримувати максимальну насолоду від порушення усіх християнських заповідей, від немотивованих убивств і людожерства, і забути про неминучу розплату й смерть, забути про саму пам’ять, що ці заповіді колись існували.
Коли немає Бога то можна все, – застерігав Достоєвський.
Але його вдячні співвітчизники сприйняли це як заохочення. Нема сумніву, що те, що відбувається зараз, – не є кінцем регресивної еволюції сусіднього народу. Ми можемо очікувати пожвавлення й поглиблення процесу.
Незабаром не те що діалог з ними буде неможливим, навіть взяття в полон буде марним, бо ніхто не розумітиме, ні що таке полон, ні що таке конвенція про ведення війни. Ці полонені нікому не будуть потрібні, бо всі їхні функції в популяції обмежаться одним – загарбати шматок чужої землі і вмерти, піджививши її своєю кров’ю.
***
… Я почав писати про це ще два роки тому. І намагався змалювати для себе подальші, найбільш неймовірні сценарії еволюції цієї химерної популяції. Але весь час відкладав, бо дійсність щоразу перевершувала мої фантазії.
Сприйняття як загрози всього, що рухається за межами рускомірскої свідомості, кожної істоти без букви Зет і без царя в голові? Це вже є. Позбавлення життя жінок і дітей, бо діти виростуть і стануть ворогами, а жінки можуть народити нових ворогів? І це є. Катування і страта полонених? Є. “Виховання” кувалдою під відеозйомку для соцмереж? От такого я, справді, передбачити не міг. Хтиве слиновиділення від споглядання прильотів крилатих ракет по дитячих лікарнях? І це вже сталося. Все це вже присутнє.
До дна пекла ще багато кіл. А отже ми можемо очікувати масових публічних обезголовлень на Лобному місці Красної площі, трансльованих в прямому ефірі Першого каналу імперського телебачення. Особистої участі вождя в цьому дійстві (він вважає себе другим Петром І, а той не гребував персонально рубати голови підданим).
А що потім? Поїдання сердець ворогів? Їх голови на списах на кремлівській стіні? Військові паради на радіоактивних руїнах знищених в ядерному апокаліпсисі міст? Ядерна зима, яку еволюційно спрощений до одноклітинних люд не побачить і не почує — бо не матиме ні очей, ні вух….
Український філософ і психоаналітик Олесь Манюк якось назвав цю еволюцію “руского міра” “синдромом повернення до зародкового нарцисизму”. Синдром цей виявляється в глибинному й підсвідомому прагненні знову зануритися в ембріональний стан, бо цей стан дозволяє без будь-яких зусиль отримувати живильні соки із зовнішнього світу (при тому не сприймаючи його як зовнішній світ) і водночас егоїстично через ту саму плаценту скидати в материнський організм відходи життєдіяльності.
Таким чином химера, яка називає себе рускім міром, каже Манюк, намагається “відчувати себе безсмертним за рахунок чужих життів і цим же життям переадресовувати власну смерть”.
Політичний в’язень Кремля Володимир Кара-Мурза, ще в бутність на волі, мабуть був одним з перших, хто зрозумів: все, що відбувається в росії — це не якісь відхилення, а закономірний процес. “Ця суцільна національна катастрофа, – казав він, – за всіма ознаками схожа на послідовну і невідворотну еволюцію!”
***
Якою ж є мета цієї еволюції (якщо у неї взагалі є мета)? Біологи-еволюціоністи свідчать, що економія енергії через пригнічення одних функцій перенаправляється на інші — порожнечі в еволюції не буває. Втративши органи чуття, травлення й пересування, паразити успішно вчаться маскуватися, щоб пробратися в організм свого майбутнього годувальника, керувати його поведінкою за допомогою біохімічних речовин і навіть перебудовувати його геном.
Популяція людських особин, яка протистоїть Україні й цивілізованому світові, не стала тупішою, менш вигадливою. Пустка на місці людяності швидко заповнилася людиноненависництвом, дірка в душі затягнулася злобою й ненавистю, мистецтво співчувати – мистецтвом паразитування на чужих життях.
Пушкін і Достоєвський, з якими ми невпинно боремося, давно вже не відіграють в свідомості цієї популяції жодної ролі, вони — висохла оболонка колишнього культурного феномену. Як пише інтернет-ресурс російських лібералів – “вОстроге”, те, що вважається в Росії сьогодні літературою, виглядає значно гірше, ніж навіть у більшовицькі 20-30 роки минулого століття. Це щось таке настільки нице, що не потрібне й самим росіянам, не кажучи вже про те, що до цієї примітивної культури будь-який інтерес втратив світ.
Піддані путіна врешті решт перетворюються на те, до чого прагне кожен тиран, який мріє завоювати світ — на мертву Теракотову армію, в якій не залишиться не тільки нічого людського, а й нічого живого.
У неживій природі немає поняття добра і зла. Землетрус може вбити десятки тисяч людей, але чи можна його засудити в Гаазі чи в Нюрнбергу? Чи можна апелювати до його совісті чи поняття честі й людяності? Які честь і людяність можуть бути в землетрусу? До кого ми весь час апелюємо в наших соцмережах? Кого проклинаємо? Кому обіцяємо помститися?
Нам все більше протистоїть щось на кшталт холодної й мертвої машинної еволюції з планети Регіс ІІІ, витвору лемівської фантастики. Коли якісь допоміжні механізми, залишені напризволяще, за тисячоліття перетворилися на металевий мурашник з мільярдів мертвих мікроскопічних істот, єдиною метою існування який стало вбивство усього, в чому жевріє хоча б одна маленька думка. І миті вбивства цей мертвий механізм здатен був чекати у сплячому режимі мільйон років…
У біологічній еволюції Землі щось таке вже було. Це — найбільше вимирання в Кембрії, коли Землю захопили найпростіші організми. І за якісь десятки тисяч років вони зжерли 90% живих істот на планеті, знищили всю високорозвинену біосферу. І ця складність відновлювалася потім мільйони років. Найпростіші — це завжди величезна загроза для тих, хто хоч трохи піднявся по сходах цивілізованості.
***
Чи станеться те саме в загальнолюдській спільноті? Я не знаю. Біологи-еволюціоністи мають дати відповідь на це запитання. Найпростіші форми життя з Кембрію, знищивши складний світ, вимерли потім самі — через нездатність існувати у власному багні, на яке перетворили Землю.
Примітивні мертві роботи-вбивці з Регіса ІІІ так і лишилися непереможними для людства з його передовими наукою і технологіями. Земні таргани доеволюціонувалися до того, що як пишуть учені, можуть тривалий час жити з відірваною головою й гинуть не від браку розуму, а через неможливість харчуватися. Зате вони впевнені, що переживуть атомну війну. Уміння жити без голови робить цю віру непохитною…
Євген Якунов
