Культура

Вірую і вірю

Я вірую і вірю:
день прийде,
осяяний знаменнями звитяги,
благословенний силою відваги;
він неминучий –
той грядущий день.

Його початок
сповістять вгорі
дзвінкі хорали
й сурми переможні,
позначать ночі, темні і тривожні,
блакитним сяйвом
жовтої зорі.

Я вірую.
Це буде та зоря,
яку віки чекає
Шлях Чумацький:
вона згубилась у степах козацьких
чи заблукала у чужих морях.

Її буття
зіяло в небесах,
пробитих, наче кулею, навиліт,
і тільки місяць –
з Авелем на вилах –
шукав її в загублених часах.

Вона в путі,
ця втрачена зоря,
скривавлена в боях, з горнил пожежі –
вона долає полум’яні межі,
її сліди, мов літери, горять.

В скрижалях неба
з’явлена – як знак,
вона засяє,
зроджена у слові,
вона воскресне
в чаші – з хліба й крові.
Я вірую і вірю:
буде так.

Наталія Ковалик
живопис Марти ПІТЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *