У соцмережах на новини про обережне ставлення до майбутнього війни від західних політиків і західних країн, українці мають один контраргумент, який підняли на хоругви і носять по всіх пабліках. «Ха-ха, це ті самі експерти, котрі давали нам три дні?»
… Єдине, чого не могли передбачити західні аналітики та розвідки — що у сучасній демократичній цивілізованій країні виявиться така велика кількість людей, які будуть готовими віддати свої життя заради країни та її оборони.
Аналітики рахували армії, але не порахували людей, які виявили бажання до неї приєднатись. І це фантастична аномалія, яка тільки підкреслюється тим, що такі люди вже практично закінчились і більше бажаючих і спроможних повторити їхній подвиг і самозречення нема.
Так, у пересічній європейській країні вважається ненормальним явищем, коли керівник підприємства чи електрик вдягає піксель, бере зброю і йде на фронт добровольцем. Тому їх у розрахунок і не беруть, бо не було статистики щодо зголошень на такі дії. І нема як порахувати їх ефективність на полі бою. Рахують тільки кадрових військових регулярної армїі, танки і літаки.
І тезою про «нам давали три дні» моральне право мають користуватись лише ті, хто в цьому брав безпосередню участь і вижив. А з поваги до тих, хто не вижив і оплатив неможливість концепції «за три дні» своїми життями — то краще зайвий раз не згадувати про це в якості аргументу на майбутнє. Хіба лише з поваги, шани і пам’яті про них.
Ці три дні були оплачені величезною ціною. Як і всі наступні. Але підстав стверджувати, що важкі дні майбутнього теж будуть оплачені тими ж людьми — нема. Бо велика частина вже не воскресне із мертвих, аби продемонструвати чергове диво і присоромити західних експертів і аналітиків у їх не завжди оптимістичних прогнозах, нам на радість.
Бо дива небезкінечні.
Володимир Гевко
