Сьогодні Віталію Опанасовичу Карпенку – 79! Народжений 1941 року, як дитина страшної війни, пройшов трудний шлях, але не зламався.
Це той Карпенко, яким гордиться творча еліта України: журналіст, науковець, громадський діяч, завідував кафедрою журналістики в університеті «Україна», письменник, народний депутат 1 скликання, кандидат філологічних наук, доктор суспільно-економічних наук Українського Вільного університету, голова Асоціації світової української преси, член президії Національної ради Конґресу української інтеліґенції, Заслужений журналіст України, член Ради старійшин УНП «Собор» (з 12.1999).
Автор 32 книг та підручників, член Спілки офіцерів України.
Це той Карпенко, який 16 років очолював газету «Вечірній Київ», тираж якої сягав 576 тисяч примірників!
Це той Карпенко, книги якого «Поодінці — вмирають, виживають – гуртом», «Як повернути манкурту пам’ять», «На нашій, не своїй землі» номінувалися на здобуття Шевченківської премії.
Це той Карпенко, якого несправедливо звинувачували в антисемітизмі, а його матір, Олександру Степанівну фашисти прийняли, бо була чорнявою, за єврейку і повели на розстріл із малим Віталієм у Бабий Яр – врятували невинну жінку і дитинча від загибелі сусіди.
Це той Віталій Опанасович Карпенко, про якого Герой України Степан Хмара сказав: «Боєць, з яким можна йти у розвідку».
З Днем народження, мій перший редакторе, з яким починав перші журналістські кроки у Миколаївській молодіжній газеті «Ленінське плем’я»!
Віктор Жадько
