Культура

Володимир Панченко. Володар Стилю…

«Зелений пагорб над Дніпром, непомітне з автострад соснове царство над Прохорівкою — селом, що тулиться до великої Ріки…

Звідси зовсім недалеко до Канева, до Тарасової Гори.

Здається, що вони — гора Тарасова і гора Михайлова — бачать одна одну крізь блакитну дніпровську млу й тихо про щось розмовляють, як розмовляють у Шевченкових баладах степові могили…»

(Володимир Панченко.
Михайлова Гора // Неубієнна література: дослідницькі етюди. Київ. 2007).

***
Згадуючи Володимира Панченка (1954-2019).

У нас були ріжні періоди спілкування — симпатії, упередження, споглядання. Упередження — це з боку Володимира Євгеновича.

Принаймні, так мені здалося.
Бо я завжди з повагою ставився до Панченка і до його літературознавчих і літературно-краєзнавчих розвідок.

Він володів Стилем і досконало знав історико-літературний фактаж. Міг би писати белетристику.

Натомість, його розвідки читаються як історико-літературні детективи. Володимир Панченко з авторів, до яких повертаєшся.

Євген Баран

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.