«Чи не зауважував ти, що тих, хто по-рабськи слугує своїм забаганкам, чужі пороки дратують так, мовби вони їм заздрили, і найсуворіше карають тих, кого вони найбільше наслідують? Хоч навіть тим, хто не потребує нічиєї поблажливості, ніщо інше так не личило б, як милосердя.
Тому-то найкращим, скажу навіть бездоганним, я вважаю того, хто іншим вибачає так, мовби сам щоденно спотикався, а від тих спотикань оберігається так, мовби нікому не вибачав. Отож і вдома, й поза домом, та й загалом за будь-яких життєвих обставин, тримаймося такої засади: будьмо безпощадними до себе, а вибачливими навіть до тих, хто лиш собі вміє вибачати.
Пам’ятаймо, що Тразея, той на диво лагідний, отже, й на диво великий чоловік, любив повторювати: «Хто ненавидить пороки — людей ненавидить»
(Пліній Молодший. Вибрані листи. Лист 22. Переклад Андрія Содомори)
Инколи не знаю, нащо я то все повторюю, коли й сам втомлююся чинити по-людськи. Але у кожного своя місія. Тому говорю нині словами Плінія-молодшого, а не Альбера Камю з його міту про Сізіфа.
Євген Баран
