Кремлівські старці знову заполонили собою весь медійний простір, ганяючи, мов на цирковій арені, своїми зеленими чоловічками. Світ завмер в очікуванні ядерного попелу на свою бідну голову, що цілком природно. Але оскільки у Всесвіті нічого не трапляється без причини, то варто цю ситуацію копнути глибше. Тобто розібрати її з езотеричної точки зору.
В наших буднях настільки мало підстав для звичайних, простих людських радощів, що доводиться вишуковувати бодай якийсь позитив у тому, що маємо…
«Чи не зауважував ти, що тих, хто по-рабськи слугує своїм забаганкам, чужі пороки дратують так, мовби вони їм заздрили, і найсуворіше карають тих, кого вони найбільше наслідують? Хоч навіть тим, хто не потребує нічиєї поблажливості, ніщо інше так не личило б, як милосердя.
Я критично настроєний до такого явища, як популярний у всьому світі проект – «Голос країни»? Вже в самій назві цього проекту глобалістів закладено страшне нівелювання сутності людського таланту. Що є голос за своєю суттю? Одна з фізичних властивостей людського організму, яка абсолютно нічого особливого в собі не містить, окрім певних фізичних характеристик — частоти звучання, тембру, кількості обертонів, тощо.
«Не шкода тобі тратити сили і час на дописи у Фейсбуку? – питає мене один дуже поважний чоловік. – Навіщо сипати бісер казна перед ким?». «Тому, що це – бісер українського слова», – відповідаю я.
У селі Рубці, що на Донеччині познайомився з цікавою людиною — Віктором Пантелійовичем Коноплею. Він перший в області й один з перших в Україні встановив у своєму селі пам’ятник Голодомору у вигляді розп’яття. Вирізьбив його з дуба ще в 1992 році. Віктор Конопля не скульптор, а колишній тракторист, який пропрацював у місцевому колгоспі майже півстоліття.
Сьогодні Україна імпортує з Ефіопії зелень: кріп, петрушку, селеру, навіть редис, а це традиційні українські городні культури. Це при тому, що українські фермери все активніше вирощують руколу, спаржу, понад 6 видів салатів та інші, ще донедавна незвичні для нашого столу культури. Ми вирощуємо тисячі тон тепличних грибів, і це не тільки печериці, а й зовсім екзотичні китайські гриби.
Лише щойно від Михайла Скорика довідався, що не стало Анатолія Гая, який помер від короно вірусу… А 30 березня та страшна недуга забрала і його дружину, поетесу Галину Гай… Толік Гай був знаковою постаттю 5 курсу Київського журфаку, коли ми в 1973-му стали першокурсниками…
