«Як ви ставитеся до критики?» – питає хлопчина-початківець.
«Як до оцту».
«Тобто?»
«Література – це вино, а критика – оцет. Я люблю вино».
«А якщо критикують ваші твори?»
«Нехай критикують собі. А мені що до того».
«Мої тексти читають і кажуть, що вони недосконалі».
«Ті, що читають, теж не досконалі, і, можливо, їм не досить одного прочитання…»
«А якщо не хочуть читати вдруге?»
«Тоді читай сам. Читай і пиши так, щоб хотілося читати. Не думай про оцет. Думай, як із води зробити вино слова. Декому це вдавалося…»
Мирослав Дочинець
