90 років Василеві Яременку. Аспірантом я дізнався, що він є упорядником творів Ореста Левицького у серії «Бібліотека історичної прози», і прийшов до нього. Я й досі під враженням від його робочого кабінету у квартирі на Лівому березі Дніпра…
У відділі рукописів Київського університету я переписав усю працю історика «Нариси з народного життя Лівобережної України ІІ половини ХVII століття» (понад 400 сторінок у форматі шкільного зошита, писаного рукою Міяковського; тоді студент Володимир Міяковський був особистим секретарем Левицького). Написав передмову до видання, але запланована книжка так і не вийшла. Коли виходив на захист, хотів його запросити другим опонентом, але не склалося.
Я пам’ятаю двотомник Бориса Грінченка, 1963 (?) з передмовою Яременка. Пробитися тоді міг не талановитий, а правильно зорієнтований…
Не забуду антології української поезії першої половини XVI-го століття, видання 1987 року, з передмовою і в упорядкуванні Яременка. Він повернув неповернене. Чому? Не запитую. З чиєю допомогою? Не запитую. Літературознавців, як і політиків, оцінюють за результатами.
А ото на світлині ми зустрілися випадково в Спілці письменників, десь наприкінці грудня 2012-го.
Євген Баран
