Взагалі Нові роки останніми роками не святкую, не відзначаю, майже не помічаю. За вікном — темна ніч. Повітря ледь солонувате. Не бачу, але відчуваю лиман і море. Самота. Ідеальна. Втім, з друзями, яких нема, які в небесах, але які завжи є.
Боря Нечерда, Володя Моренець, Ігор Римарук…
Найближчі і найкращі. Вони всі троє — тут. Де лиман, море, глухий Едем… І де світиться, як зірка в небі цей Ігорів вірш…
***
… в село над морем де такий глухий Едем
де яблук виплеканих крадена оскома
де просто йдем але здається що грядем
де вже біда але здається просто втома
де вже мовчання але ще здається плач
де вже не бачать нас а чути що сміються
де чорні пси безсмертні стражі темних дач
про нашу смерть із давніх віршів дізнаються…
Тарас Федюк
