Вчора президент Польщі Анджей Дуда сказав, що українці у них не біженці, а гості. Добре сказав. Бо українці і поляки і ментально, і мовно, і навіть за укладом життя найближчі одні до одних. Попри складну історію наших взаємин. А які сусідні народи мали безхмарні стосунки? Може німці з французами, чи поляки з німцями, чи серби з хорватами?
… Одного разу, коли газета «Сіверщина», зусиллями Петра Антоненка і його польських друзів, зорганізували українсько-польський семінар, то опісля традиційно проводилася дружня коляція, і я у тості почав говорити про нашу складну історію — поляки насторожилися… Я\
Але я продовжив: «Ми, українці, пам’ятаємо, що дорога на Варшаву веде до Парижу, а дорога на Москву веде до Сибіру»… Поляки пішли тиснути руку…
Так було і так є.
«Подай же руку козакові і серце чистеє подай» — казав Тарас Шевченко. Тепер це робить Анджей Дуда і ми приймаємо ту руку і дякуємо за солідарність. За нашу і вашу свободу!
Василь Чепурний
