24 листопада: запалімо свічу пам’яті — минуло 9 років, як відійшов у високі світи відомий український письменник Олег Романович Сенчик. «Лицар на гострому прузі» — назва однієї з його книжок. І він сам був лицарем українського художнього слова на теренах Буковини.
До сеї вулиці стольного середмістя маю особливий респект. На ній, тодішній вулиці Леніна, мостилися наші студентські будні, тут стиралися підошви нашого нехитрого взуття: лопотіли розпеченим бетоном, брьохали калюжами і заметами, ковзали підступним ожеледдям… Сюди заледве не щотижня бігав з нашого Жовтого університетського корпусу до магазину “Поезія”, на ріг Лєніна і Пушкінської, – по свіженькі видання.
«Хочу бути максимально корисним в зоні своєї особистої відповідальності, – каже Роман. – Не можу тупо виконувати тупі накази якихось довбнів. На початку війни записався в Ірпінську самооборону. Поставили мене з рушничкою на варту. Вночі бачу декілька ліхтарів у лісі. Я бігом на блок-пост, мовляв, вороже ДРГ до нас суне. А вони бухають та ржуть – російський камеді-клаб у телефонах дивляться.
Китай і США, попри декларації Трампа про суперництво з Китаєм, можуть стати партнерами і поділити світ на сфери впливу. Це несподівана думка Юрія Щербака. Я над цим не замислювався. Якщо таке зробили після другої світової війни, то чому такого не можуть зробити зараз? Взагалі інтерв’ю, яке охочі знайдуть на Ютуб, нехарактерно для Щербака. Емоційне. Я би сказав, розпачливе.
