Мені завжди подобалось, що в українській мові слово «людина» має жіночий рід. Мабуть, Ользі Кобилянській теж подобалось, бо так вона назвала одну зі своїх перших повістей. Точніше, перейменувала. Повість «Людина» — це дописане і допрацьоване оповідання «Вона вийшла заміж». Заміж вона справді вийшла. Не Ольга, а героїня твору, Олена Ляуфер. Але то був аж ніяк не хепі-енд. Зовсім навпаки.
В Кобилянської якось не складалося з хепі-ендами. Принаймні, у творах. У «Меланхолійному вальсі» вона «вбила» одну з трьох головних героїнь, Софію, котру, до речі, ототожнювала з собою.
«Меланхолійний вальс» був і залишається для мене твором програмним. Можливо, тому, я ще з дитинства знаю, що воно таке жінка. У мене немає сестри, немає доньки. Доля, природа, генетика, хто там ще… системно обділяли мене жіночим оточенням. Тривалий час у мене вдома було аж п’ять чоловіків на мене одну! Двоє з них, щоправда, були котами, але то суті справи не міняє. Тож завжди — свідомо чи ні — я шукала жіночого товариства. Найкращого жіночого товариства!
Красиві, вишукані, елегантні, стильні, сексуальні, освічені, кваліфіковані, інтелектуальні, начитані, дотепні, вправні, беручкі, заповзятливі, кмітливі, спритні, уважні, ніжні, добрі, чуйні, співчутливі, милосердні, щедрі, веселі, яскраві, відчайдушні, помірковані, врівноважені, турботливі, сміливі, щирі, відкриті, дбайливі, ретельні, послідовні, мудрі…
Я б могла добрати ще сотню епітетів для вас, мої подруги і приятельки, просто жінки, яких десь зустрічала і коротку мить милувалася, жінки, яких ще не бачила, але знаю, що ви є…
Безцінно те, що ми робимо одне для одної. Зв’язані невидимою ниткою природного сестринства, тягнемо за собою інших, вириваючись в політ. Перша лікарка, перша космонавтка, перша професорка, перша таксистка, перша президентка… Кожна та з перших відкрила шлях іншим.
Безцінне тепло наших сердець.
Його вистачає на те, щоб зігрівати, співчувати, вболівати, любити, кохати… Його вистачить на те, щоб врятувати цей божевільний світ.
Додаю саме це фото, бо його автор, Олександр Ткачук, вважає, що я тут схожа на Ольгу Кобилянську…
Оксана Драчковська
