… Кіра, та, що перебрала владу в «Голосі», звісно, «феєрична», питань до партії теж більше, ніж достатньо, але от що цікаво: Вакарчук тут уже наче й зовсім ні до чого! Сьогодні мав кілька «політичних дискусій» зі знайомими та знайомими знайомих, і ходжу тепер глибоко здивований.
Чудовий лист надіслали мені з Білорусі, як відгук на мої міркування про їхні вибори. Вони дуже «дякують» нашому Гордону, за його інтерв’ю з Лукашенком… Кажуть, що він підсунув усій Білорусі свиню. Щирі сябри сумніваються, що в його прізвищі літера «р» — це правильне написання. Сябри просять нас про моральну підтримку.
Люди люблять свої дні народження, себто — рахують роки. І дивуються: як хутко біжить час! Таки правда: він біжить від тебе. Тому, що рахувати слід не роки, а дні. Років мало, зате днів — многота. Живи днем: тоді кожний матиме іншу цінність, більше наповнення.
Сьогодні я двічі виходив з дому погуляти «аби куди» і двічі повертався додому з огірками та помідорами. Натрапляв на такі вигідні пропозиції ціна/якість, що навіть самостійно, без дружини, ухвалював рішення щодо купівлі, не боячись, наганяю…
Мені завжди подобалось, що в українській мові слово «людина» має жіночий рід. Мабуть, Ользі Кобилянській теж подобалось, бо так вона назвала одну зі своїх перших повістей. Точніше, перейменувала. Повість «Людина» — це дописане і допрацьоване оповідання «Вона вийшла заміж». Заміж вона справді вийшла. Не Ольга, а героїня твору, Олена Ляуфер. Але то був аж ніяк не хепі-енд. Зовсім навпаки.
