Поважаю прем’єр-міністра Шмигаля. В чоловіка всігда все чьотко й позитивно. Кажуть люди: Рятуйте! Газу нема, сховища порожні, станції на межі аварійних виключень… Шмигаль: повно в нас газу, не знаєм куди й дівать.
Ціни ростуть, тарифи збільшуються, гривня падає…
— Та де? — натомість Шмигаль, — не видумуйте. Наоборот, ціни падають, тарифи зменшуються, гривня стабільна, як китайський юань в епоху Тан.
Інвестори повтікали к такій то матері, а в нашого прем’єра якраз намітилися якісь тенденції до макроекономічного прориву…
Таких людей треба при церквах тримати. Щоб на вратах стояли в червоних чоботях, грали на гармошці і давали надєжду всім безнадьожним…
Главне, щоб оптимізм був у любій ситуації. Казав дід Іван, коли його хата згоріла: «Та, то така хата була, що треба було її самому ще раньше спалить»…
Віталій Чепинога
