Їм я нині кекс з «абрикосовим» джемом і пригадую, як влітку купував жерделі у однієї сором’язливої жіночки…
По всьому було видно, що вона їде з дачі, що жерделей у неї багато і, що вона зупинилася тут на базарчику транзитом додому. Плоди у неї були великі, гарні, стиглі, а продавала вона їх дешево. Так мені і сказала: «Бо до завтра вже пропадуть».
Я забрав у неї всі жерделі, щоб вона зітхнула з полегшенням і полишила незвичну для себе справу.
Пам’ятаю, як вдома чистив ті жерделі, і сам зітхав: навіщо стільки їх набрав, бо повидла ми наварили вже вдосталь?
Та спонукав я себе приказкою: «Зима спитає, де було літо?»
Так воно і вийшло: неперевершений абрикосовий аромат в кухні та смак на губах і в роті без слів формують відповідь…
Валентин Ткач
