Трохи нотаток зоолога… Звісно, ця гіпотеза потребує більше статистичних спостережень, але за чотири доби в Ризі у мене склалося враження, що біологічна активність місцевих «кривих» (це не лайка, по-латиськи Росія так офіційно й зветься — Крієвія) якось пов’язана з їхньою “материнською платою” на сході, – як оживає там, то оживають і вони, і, напр., в ніч, коли Москва по Києву гатила ракетами, в центрі Риги мене будив дужий чоловічий хор, що нестримно голосив під гітару:
Бєлиє рози, бєлиє рози,
Бєззащітниє цвєти…
(Спросоння я найбільше здивувалася саме з вибору репертуару – якби вони колошкали середмістя “Катюшею” абощо, це було б принаймні логічно, але, схоже, вони справді себе бачать кругом “бєззащітними”, навіть коли атакують і вбивають, тобто це те саме гундяєвське “Росія ні на кого ніколи не нападала”, такий, свого роду, сльозливий нацизм – “з обідкою”…)
І треба визнати, що їх у Латвії неймовірно багато, цих “бєззащітних цвєтов”, – і через тридцять років все ще ніяк не інтеґрованих у місцеве суспільство, мов залиплих на кнопці 1988-го року, хоча за віком явно народжених далеко пізніше…
На цьому тлі можна, звісно, порадіти зі свого успіху в латиської публіки, з того, що в мене на всіх виступах були повні зали і що нарешті маємо з балтійськими колеґами купу планів з розбудови “єдиного інтелектуального фронту”, – але чого воно все вартує, поки з нижнього поверху піраміди Маслоу, там, де має бути почуття безпеки, – такі протяги фугасять?..
Бєлиє рози, бєлиє рози…
І це ж я ще не розказувала про те, як відкривала нещодавно в Лодзі Форум “Ігри свободи”, а потім лишилася на день послухати розумних людей (напр., Енн Еплбом, Майкла Іґнат’єфф та ін.) щодо перспектив Заходу після виборів найближчих14 місяців, від польських до американських…
Краще не псувати собі настрій і нікого з тих розумників більше не слухати (все одно ніхто нічого певного не знає про те, куди летить цей світ), – а просто робити своє, аж поки наша правда не стане, як у Гоголя, “видною на всі чотири сторони світу”…
(На фото я коментую повернення з полону наших воячок у жовтні минулого року і говорю про подолання комплексу жертви)
Оксана Забужко
Не ображайте нацистів, порівнюючи з ними Москвинів (хоча й розумію, що це не Ви штучно роздули цей тренд).
Нацисти якраз були – на відміну від наших ворогів Москвинв! – незмірно чеснішими: вони ЧЕСНО Й ПРЯМО казали, кого ненавиділи, й що про кого думають.
І в “брати” ні до кого не примазувалися!!!
Але це так – до слова…
В цілому – все слушно: підтримую!
Москвини взагалі відзначаються надмірною активністю в чужому середовищі: вічно пхають свою “російськість” в чужому монастирі, – мовби(?) навмисне напрошуючись, щоб їх ставили на місце.