Сміятися краще, ніж сваритись. Було діло — бавився і я колись віршованими пародіями. Свого часу в епоху неймовірної популярності московської «Литературной газети» цей жанр був не менш популярний від самої газети, де пародійні твори друкувалися на гумористичній сторінці «12 стільців». Пародисти казали, що поети спеціально зверталися з проханням написати на них пародію, бо це підвищувало їхню популярність.
Зверхність до усього «нероzійського» випромінюють «роzіяни» скрізь — і в окупованих ними “республіках” та “краях” так званої російської федерації, і так само у країнах, куди вони втікають з «любімай родіни», щоби поїсти ковбаси з сиром.
Трохи нотаток зоолога… Звісно, ця гіпотеза потребує більше статистичних спостережень, але за чотири доби в Ризі у мене склалося враження, що біологічна активність місцевих «кривих» (це не лайка, по-латиськи Росія так офіційно й зветься — Крієвія) якось пов’язана з їхньою “материнською платою” на сході, – як оживає там, то оживають і вони, і, напр., в ніч, коли Москва по Києву гатила ракетами, в центрі Риги мене будив дужий чоловічий хор, що нестримно голосив під гітару:
Я підтримую Польщу. Україні треба думати і виробляти борошно, а не пхати дешеве зерно в Європу і штучно руйнувати їхні економіки. Вони не можуть конкурувати з нашими цінами, бо вони там людям платять гроші, а не копійки, як ми.
