Кожен диктатор робить те саме, що робили його попередники: він намагається створити культ свого імені, який би затьмарював сяйво релігії, та створює власний пантеон, на вершину якого власноруч утверджує власну фігуру за головне божество. Це доводить одне — усі диктатори мають недорозвинений мозок, і саме тому вони диктатори, а не навпаки. Люди ж, протягом поколінь виховані засобами правдивих релігій, знають, що будь-яка людина є попіл і прах, включаючи й диктатора.
Тому, як надходить година, піддані диктатора спокійно вішають його догори ногами, чи встромляють йому держака лопати в інтимне місце, чи віддають його мозок на дослідження вченим, чи розрізають диктаторові живіт, щоби вгадати майбутнє країни за вадами його нутрощів, або без нервів, під час параду, власна варта розстрілює диктатора на трибуні, разом з усіма його гостями у почесній ложі, або душить гвардійським шарфом, або трощить голову табакеркою його власної бабусі.
Усі ці випадки ретельно записані у хроніках, але це, на жаль, не зменшує кількість оглашенних, бажаючих постояти за диктатора, хоча б день.
Психіатрична експертиза потрібна. Без неї громадянам не видають навіть водійських прав, зате легко допускають на керівні посади дивних людей, які на тих посадах — недовчені, недовиховані та недокохані індивідуми — починають мріяти про власну релігію, і пантеон, де мають стояти самотньо, не розуміючи, що пам’ятники встановлюють уже померлим, і не усвідомлюють, що наступник диктатора так само розіб’є статую свого кумира, як той перед цим знищив усі фігури свого попередника.
Володимир Сердюк
