Епоха Ангели Меркель

В Німеччині відбулися вибори, які завершають епоху Ангели Меркель. 16 років вона очолювала найбільшу країну Європи, дуже швидко ставши «найвпливовішою жінкою світу», а за часів президенства Трампа навіть «лідеркою всього вільного світу», в одній з її біографій Меркель названо «канцлеркою Європи». Вона стала першою жінкою на чолі німецького уряду та протирмалася на цій посаді більше за Аденауера та майже стільки ж, як Гельмут Коль.

Це три канцлери, які писали історію післявоєнної Німеччини. З них добровільно йде лише Меркель, яка оголосила про свою майбутню відставку ще 3 роки тому. Жінка (розлучена та знову одружена, бездітна), вчена та східна німкеня – здавалося, з такими стартовими позиціями її видатна кар’єра – аномалія. Але це дає можливість усвідомити, наскільки вона сильний політик і як часто програвали ті, хто її недооцінював.

Життєвий шлях Ангели Меркель надзвичайно цікавий. Вона народилася в Гамбурзі, ФРН, в 1954 році. За кілька тижнів після народження доньки батько, попри протести матері, перевіз родину до НДР. Він був лютеранським священником. Того року майже 200 тисяч східних німців втекли на захід. Багато місць звільнилося, священнику запропонували пасторське місце.

Так майбутня канцлерка отримала виховання та освіту в комуністичній і тоталітарній державі. На заході батька родини називали «червоним священником», а на сході він завжди був під пильною увагою Штазі. Найбільше страждала мати Ангели, вчителька англійської мови щороку писала прохання дати їй роботу, але завжди отримувала відмову, попри брак вчителів.

У підлітковому віці Англелу описують сірою дівчиною з жахливою зачіскою, яка ніколи не фліртувала та не цікавилася одягом. Один колишній однокласник назвав її «членкинею клубу нецілованих», пізніше, коли він став начальником поліції рідного містечка, за цей коментар ледь не втратив роботу. Попри ці якості, її зброєю були інтелект, сила волі та налаштованість на навчання.

У восьмому класі вчителька російської мови записала Ангелу до «російського клубу»: тричі вона вигравала національні олімпіади з російської мови. Ангела захистила десертацію з квантової хімії. Займатись наукою. Їй те дозволили, бо вона ніколи не критикувала партію. Пізніше Меркель описала свою позицію так: «Я вирішила, що якщо система стане жахливою – я тікатиму, але поки вона не така страшна, я не буду жити в опозиції до неї: тому що боялася шкоди, яку вона може мені завдати».

В 23 роки Англела одружилася з фізиком Ульріхом Меркель. Їхній шлюб тривав 4 роки, але прізвище лишилося з нею назавжди. Останні 10 років існування НДР Меркель працювала в академії наук квантовим хіміком. Колеги відзначали її науковий склад розуму, називаючи його основою майбутнього політичного успіху: «Вона – кращий аналітик в усіх ситуаціях, якого я тільки можу собі уявити. Вона дивиться на різноманітні вектори, аналізує та каже: “Мені здається, напрямок буде наступним”. Навчена дивитися на невидимий світ часток та хвиль, вона підходить до рішення методично, робить порівняння, оцінює різноманітні сценарії, зважує ризики, передбачає реакції, а ухваливши рішення, дає йому вистоятися і лише потім починає діяти».

Ввечері 9 листопада 1989 року, коли падіння Берлінського муру змінило світ та життя Меркель, сама вона традиційно пішла з подругами до сауни. Вони так робили щочетверга та не стали міняти плани, щоб походити по магазинам чи вдихнути повітря свободи західного Берліну. Але вже за місяць вона прийшла до офісу політичної організації «Демократичний прорив» та запитала: «Чи можу я вам допомогти?». Пізніше вона стала прес-секретаркою першого та останнього демократично обраного прем’єр-міністра НДР.

Як учена, хімік, могла очолити напрямок роботи зі ЗМІ? Бо тоді все відбувалося дуже швидко. Одного разу Меркель попросили заспокоїти занадто голосливих журналістів під час заходу і вона зробила це з такою впевненністю, що ніхто більше не ставив питань.

Рішення Меркель піти в політику – головна загадка її життя. Вона ніколи не пояснювала причини доленосного рішення. Але умови склалися сприятливо для неї. Німеччина об’єдналася, а отже, західним німцям потрібно було залучати до управління спільною країною східних. Молода жінка зі східної Німеччини була чудовим варіантом. Все склалося відмінно. Меркель на 100% використала цей шанс.

В жовтні 1990 року вона перемогла на виборах та зайняла місце в Бундестазі. Її представили Гельмуту Колю та запропонували включити до складу уряду. Так вона стала міністром у справах жінок та молоді. В 1994 році Меркель очолила міністерство охорони навколишнього середовища в уряді свого протеже Гельмута Коля. Але вже за 5 років попрощалася з ним, жорстоко вставивши, на думку багатьох, ножа в спину. ХДС програла вибори та пішла в опозицію. В партії зчинився скандал через фінансування виборів. Меркель опублікувала в газеті статтю, в якій закликала порвати зі старим лідером та розпочати нову еру розвитку партії. Так «дівчинка Коля» назавжди порвала зі своїм політичним батьком. За кілька місяців Меркель стала головою партії. Політика Німеччини розпочала нову епоху. В 2005 вона перемогла Шредера та стала канцлером Німеччини.

Дивлячись на стиль та образ Ангели Меркель інколи не так просто зрозуміти, завдяки яким якостям вона так довго вигравала вибори. «Тиха німкеня», без яскравої харизми, з відсутнім інстиктом «телезірки», Меркель ніколи не вирізнялася гучними заявами або яскравими гаслами. Мабуть, такий тип лідерства притаманний саме Німеччині, де і сьогодні Меркель є найбільш популярним політиком, а багато виборців не уявляють уряд без неї. У кризові моменти саме її спокій та розсудливість вели націю за собою. Згадайте її блискуче звернення до народу на початку пандемії коронавірусу, де вона оголошувала про «драконівські» обмеження та локдаун. Послухавши канцлерку, мало хто міг сумніватися в правильності проголошеного курсу, настільки переконливо вона виглядала. Жодного зайвого слова, жодного тиску на емоції та зміни курсу пізніше, особистий приклад…

За 16 років на чолі уряду вона ухвалювала не одне складне рішення. Греція і мігранти, Лісабонський договір і Брекзіт, агресія Росії проти Грузії та України… Всередині країни її називали майстром компромісів, переважно вона працювала на чолі уряду широкої коаліції та змушена була балансувати дуже різні інтереси.

Меркель врятувала єврозону, зайнявши жорстку позицію під час грецької кризи. Це рішення не сприймали німецькі інвестори, які тиснули на уряд з вимогою «відчепитися» від Греції і дати їй піти з єврозони. З часом її рішення всі визнали правильним. Європа подолала фінансову кризу, Грецію змусили жити за можливостями. Жорсткість та проєвропейськість курсу Меркель оцінили навіть її критики.

Складнішою була ситуація під час «мігрантської кризи», коли вона вмовляла та змушувала співгромадян приймати біженців із Сирії. «Якщо нам зараз доведеться вибачатися за те, що ми у надзвичайній ситуації проявили доброту, то це – не моя країна», – так тоді відповіла Меркель на всі претензії, чим продемонструвала, що її прихильність цінностям вища за страх політичних ризиків. Пізніше Берлін та Брюсель домовилися з Туреччиною про фінансування таборів біженців і хвиля нелегалів в Європі спала. Частина ж тих, хто вже приїхав, поповнили німецький ринок праці, звісно ж, крім цього спустошуючи фонди соціальних виплат.

Катастрофічної помилки Меркель допусталася в 2008 році, коли Німеччина та Франція пішли на налигачі Росії та відхилили пропозицію надати Україні та Грузії ПДЧ щодо членства в НАТО. Незабаром Путін розпочав війну в Грузії і Меркель змінила свою позицію, визнавши помилку. Коли Росія анексувала Крим та розпочала війну на Донбасі, Меркель була змушена присвятити багато свого часу, щоб припинити найактивнішу фазу війни. Її роль в цьому процесі була однією з вирішальних. Як східна німкеня, вона завжди з недовірою ставилася до Росії. Під час першого виступу в Бундестазі Путіна, коли вся зала аплодувала, вона сказала колезі, що цей хлопець – з КДБ, йому ніколи не можна вірити. Американські ЗМІ писали, що під час телефонної розмови після окупації Криму Меркель сказала, що їй здається, що Путін втратив зв’язок з реальністю. В 2014 вона доклала надзвичайних зусиль, щоб всадовити Путіна за стіл переговорів.

Варто зазначити, що суспільна думка в Німеччині тоді не підтримувала позицію канцлера щодо санкцій. Німці хотіли, щоб їхня країна дотримувалася нейтралітету та займала позицію між Росією та Заходом. Такі настрої панували до моменту, коли проросійські сепаратисти збили «Боінг» малазійських авіаліній. З цього моменту вже 3/4 німців були налаштовані проти Росії. Не зважаючи на економічні втрати, ЄС запровадив нові енергетичні санкції.

Попри постійну підтримку територіальної цілісності України, демократичних процесів в нашій державі та роль Меркель в зменшенні градусу протистояння на Донбасі українці мають причини дорікати канцлерці. Звісно, головна претензія – запуск Північного потоку-2, а також відмова Німеччини надавати Україні оборонну зброю.

Також можна згадати, що Меркель в останній момент відмовилася від участі в Кримській платформі, делегувавши міністра енергетики. Але нам слід розуміти, що в усіх цих питаннях Меркель відстоювала інтереси Німеччини, що і мусила робити. В будь-якому разі, всі 16 років, коли Ангела Меркель очолювала уряд, Німеччина була ключовим партнером України в Європі, і залишиться такою після зміни канцлера. Меркель уже ввійшла в історію, не лише своєї країни. Її тип лідерства буде вивчатися й наслідуватися ще багато років. Цікаво буде почитати її мемуари, часу тепер для них у Ангели Меркель предостатньо.

Олександр Ломако