Ну от: прилетіло. По території Румунії — двічі. І що? А нічого… Де та стаття №5 Статуту НАТО? Де ті, понад 70 років декларовані «принципи»? Страшно! Ще воювати доведеться… В разі чого знову викрутять Україні руки й змусять взяти на себе вину, як уже торік було… Тоді питання постає: так все ж таки: ЛИШЕ УКРАЇНЦІ МУСЯТЬ БУТИ ВДЯЧНИМИ? Чи, може, ВДЯЧНИМИ МАЮТЬ БУТИ ОБИДВІ СТОРОНИ?
Ми європейцям за зброю, гроші та притулок, вони нам — за мир, заслін та наші, а не їхні смерті й руйнування.
Раніше казав і тепер кажу: вимагати вдячності в сусіда, який гасить пожежу у власній хаті, за піднесені відра з водою — справа нерозумна і нечемна. Погасить і подякує, в гості всіх запросить, вшанує, напоїть та нагодує і дітям з онуками передасть заповіт.
На все свій час: на поміч і на гасіння, на вдячність і гостинність. Бо коли почне кланятись, а не вогонь гасити, то пів села згорить. Або й усе.
Володимир Ворона
