Андрій Єрмак є по суті генератором інституційної кризи в Україні. Те, що він витіснив президента України Володимира Зеленського зі сфери його повноважень — це очевидний факт. У цьому я остаточно переконався під час офіційного візиту президента України до Катару. Ні, я не буду розмінюватись на оцінки цього візиту на кшталт вчителя середніх класів сільської школи Романа Безсмертного…
Ще один «знавець» дипломатичних протоколів і «тонкощів» Близького Сходу… Ну, «засвітив» Єрмак і його помічник підошвами під час зустрічі з еміром Катару… і що?! Перегляньте старі світлини і на них побачите підошви президента Франції Емануеля Макрона, прем’єр-міністра Португалії Антоніу Кошти і багатьох інших… Це все дурниці.
А от насправді, що ріже око і бентежить свідомість, як і торік, під час візиту Зеленського до Оману — у делегації до Катару не було жодного українського дипломата. Ось це є всупереч усіх дипломатичних і міждержавних протоколів і правил.
У мене запитання: чому у складi делегації не було Міністра закордонних справ України, де наші посли в країнах Близького Сходу? Чому їх там не було? Чому перекладачами й асистентами під час офіційних зустрічей президента України у Катарі були… дипломати Російської Федерації?
І на завершення. Валерій Пекар аналізує:
— санкції замість судових процесів і вироків;
— інвестняні замість прозорих правил гри;
— спеціальні фонди замість бюджетних політик;
— офіс президента замість парламентської підзвітності уряду;
— міжнародні візити й переговори без участі дипломатів;
— друзі друзів замість незалежних членів наглядових рад;
— антиконституційні укази для вирішення конституційної кризи.
Так виглядає найбільша криза України — не епідемічна, не економічна, не безпекова, не конституційна. Найбільша криза України — інституційна криза, яка робить неможливим розв’язання всіх інших криз. Занепад державних інституцій в ситуації, коли вони і так слабкі й крихкі, а навколо купа викликів.
Ростислав Демчук
