В історіях голодоморів має запам’ятатися акція винищення переселенців з РСФСР, яких сотнями тисяч наперли були до окупованої України 1932 року. А чому дійшло до масових убивств? Бо органи ОГПУ подавали некоректні, «оптимістичні» дані про кількість будинків і господарств, звільнених від українців шляхом голоду…
Згідно з такими даними, Москва формувала потоки колоністів до України, але вже 1934 року виявилося, що сотні тисяч українців, які мали бути мертвими, поверталися на свої обійстя з довколишніх міст і містечок, де переховувалися від терору голодом.
І що вони бачили, повернувшись додому?!
Осіб московської національности, розселених по їхніх хатах. Відтак люди об’єднувалися у боївки, винищуючи вихідців Ярославльської та Калузької областей, заселених у їхні рідні будинки.
ОГПУ сигналізувало, що не в змозі надати захист русскім людям, що розселені по хатах «оживших українців», а маховик контр-терору з боку самих українців спровокував масову, хаотичну втечу русскіх людєй на Родіну.
Зрештою, ОГПУ очолило цей процес та евакуювало практично всіх русскіх переселенців, розміщених у Чернигівській та Полтавській областях, а ось на півдні, на жаль, більшості завезених русскіх вдалося закріпитися. Хоч до 1960-их років значна частина їх асимілювалися серед очунявших українців.
Історія «голодоморної контр-різанини» 1934 року висвітлено слабко. Усі документи, що характеризують задум Москви на колонізацію України московським людьми 1932-33 рр., перебувають у московських архівах, доступу до яких зараз нема.
Але нам треба знати, що опір має сенс за будь-яких умов.
Ростислав Мартинюк
