Пішов із життя співробітник навчально-виробничої майстерні «Грінченко-інформ» Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Володимир Михайлович Земляний. Педагог-практик, якого любили студенти, поет, вірші якого стали живими катренами і чудовими піснями, публіцист, увінчаний державною премією.
Володимир Земляний шанував і дорожив працею в Грінченковому університеті, тішився, коли біля нього групувалися спраглі творчості студенти. Недарма його донька і син обрали для навчання університет, де працював їхній батько і цією працею пишався.
Володимир Михайлович Земляний народився у Придніпров’ї, в українській степовій Елладі, на хуторі Куліша, поблизу уславленої народними митцями Петриківкою… Напевно, звідти його щира поетична душа, соковитість і різнобарв’я неповторного Слова… Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, працював в обласній пресі, був безпосередньо причетним до організації перших демократичних і патріотичних видань.
З 2008 року – віце-президент Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення», ведучий популярної програми «Пульс. Тиждень». Автор телевізійних фільмів «Асканія-Нова», «Петриківка», «Спогад про Вадима Гетьмана». Водночас активно працює як письменник: виходять у світ його поетичні збірки «Петриківська вишня» (Дніпропетровськ, 1991р.), «Подорожник слова» (Київ, 2003р.). Його Поезія – премудра й іронічна, терпка і свіжа, як дих весняного степу. Нею він розмірковував, оповідав, співав, переконував, чародіяв, любив, уболівав, клекотів душею, скипався гнівом… Нею молився.
В родину Грінченкового університету Володимир Земляний улився як знаний журналіст, публіцист. Три роки тому його публіцистичну книжку «Русский разухай, или украинские грабли» відзначено престижною премією імені В’ячеслава Чорновола. Книжка Володимира Земляного стала істинною подією року, у ній спростовуються міфи російської пропаганди, розвінчуються ідеї «русского мира»…
В Інституті журналістики Грінченкового університету розкрилився ще один самобутній талант Володимира Михайловича – педагога, наставника-практика, садівничого журналістської зміни.
Володимир Земляний мав багато творчих планів. До останнього подиху самовіддано працював у редакції «Грінченко-інформу», тримав у полі журналістського зору знакові події, виступав із глибокими, гострими аналітичними публікаціями, кожна з яких ставала подією для читачів, прикладом журналістської майстерності для студентів. Був турботливим батьком, чоловіком, справжнім Українцем…
Боляче усвідомлювати, що вже ніколи більше не з’явиться на порозі університету Володимир Михайлович Земляний… Але в Грінченковому домі навіки оселиться його неопалиме Слово, тихе сяєво його Душі. А отже житиме і Він, бо «не тіло людина, а душа».
Спочивай у Вічності, дорогий наш Побратиме, Товаришу, Навчителю. Продовжуватимемо Твою святу справу. І вдячно Тебе пам’ятатимемо.
