Зрештою, Віталій Портніков має рацію, говорячи про агресивне невігластво українців. Біда тільки в тому, що він киває на невігластво окремих особистостей.
Зокрема Зеленського з його «Сватами».
Проблема ж у низькому рівні освіченості та поінформованості цілого суспільства. За чверть століття незалежності українське суспільство так і не вирвалося із тенет совкового мислення й прищепленої йому ненависті до «класових ворогів».
Третій день — під неослабним чаром Четвертого хорового свята «Школа Павла Муравського». Наче пережив реінкарнацію!
Цю цілющу силу і велич нашої культури, насправді, мали б транслювати наживу на всю Україну рідні патріоти, бюджетоїдні суспільні мовники.
Але… жоднісінької телекамери!
А послухати було і що і кого.
Чим займалась Красна Армія в 1933?
Мало хто зважиться на відповідь. А відповідь жахлива – Красна Армія стояла загороджувальними загонами, поки комісари морили нас голодом.
Красна Армія – то вбивці, які багнетами довели селян до людоїдства.
Журналіст Єфим Мармер у своїх колонках для містечкової преси, демонструючи «мислительську» просунутість, не вперше кидає болотом у бік українства. Донедавна – скритно, як старуха Шапокляк, а це вже — навідліг і не криючись. Почав із загального: ай-ай-ай, які погані усі ідеологи. Був такий товариш Суслов, от наш Вятрович — схожий на нього. Та ні, мовляв, куди йому до Суслова, то ж фігура, гігант, а цей — сіряк сіряком. І хто за ним стоїть? Чинить поспішну декомунізацію. «А вот история моей семьи первой половини ХХ века сильно не вписивается в рамки трактовок директора УИНП».
