Вибачайте, але хамство щодо наших парнерів це не самодіяльність якогось актора із зеленого шапіто. Це свідома політика. Це політика на те, аби посваритися із парнерами. Ось що сказав виступаючи на Генасамблеї ООН наш Навейличніший Боневтік.
«І тривожно бачити, як дехто у Європі, деякі наші друзі у Європі, розігрують солідарність у політичному театрі, роблячи із зерна трилер. Може здатися, що вони грають власну роль, але насправді вони допомагають підготувати сцену для московського актора….»
Ірина Марініч
P.S.
У міжнародній політиці нікого не цікавлять твої емоції. Цікавить лише результат. І тому справжні лідери вдаються до карколомних маневрів, аби принести цей результат своїй країні. Вони можуть укладати і анулювати угоди, прагматично використовувати міжнародні норми і міжнародні організації, сварити 
демократів і обійматися з диктаторами, робити цинічні заяви і пускати сльозу у прямому ефірі, — все має працювати заради національних інтересів і дуже конкретного результату.
А якщо немає цього результату, то щось не так не зі світом, а з тобою. З твоїми здібностями бути справжнім міжнародним лідером і дипломатом.
Я не знаю, що треба було мати в голові, аби зуміти зіпсувати стосунки з нашим ключовим партнером в ЄС. З тим партнером, без якого переозброєння української армії було би, м’яко кажучи, складним. Бо замість прямої судової конфронтації можна було б додуматися, наприклад, до того, щоби:
1) ініціювати перед Єврокомісією фінансування створення спільної аграрної інфраструктури, аби разом з Польщею торгувати українським зерном з країнами поза ЄС;
2) ініціювати довгі переговори за участі профільних міністерств;
3) лобіювати перед Єврокомісією кращі рішення, зокрема, додаткові компенсації польським фермерам;
4) відкласти будь-які рішення до завершення виборчої кампанії у Польщі;
5) можна було просто трохи помовчати.
Але ж ні. З усього цього ми обрали негайний публічний скандал. Прямо під час надважливої Генасамблеї ООН, де вкотре тестувалася єдність Заходу допомагати Україні.
Так, звісно, треба захищати інтереси українського бізнесу за будь-яких обставин. Але ще важливіше вміти правильно зважувати пріоритети – що важливіше інтереси аграріїв чи фізична безпека країни?
Вміння розставляти пріоритети – важлива ознака зрілості будь-якого міжнародного лідера.
І знову таки. Нікого не цікавлять твої емоційні репризи. Цікавить лише результат. І якщо цей результат – зіпсуті відносини під час війни з сусідами, які дають нам зброю, – це точно не той результат, який нам потрібен.
Сергій Таран
