Найрадикальніші патріоти закликають бути обережними в оцінках сусідів з Польщі: треба єднатись, бо від сварок наших завжди виграє тільки Москва. Це така витончена стратегічна мудрість. Справді, другий фронт нам ні до чого. Що нам треба — так це надійні партнери по коаліції, а якщо їх немає, то хоча б ясність з ким ( з чим) ми маємо справу ось відразу за Карпатами.
Почну із запитання: чому українська політика правого прем’єра від ПіС Тадеуша Моравецького в останній рік нічим не відрізняється від ново-сформованого уряду лібералів Дональда Туска? Повна безучасність і відстороненність від карколомного сповзання Польщі у бік українофобії і антиєвропейського скепсису. Більше того новопризначені члени уряду Туска у грубій формі кидають звинувачення на адресу українських політиків, обзивають бандерівцями і фашистами. Що взагалі відбувається у владних коридорах Варшави?
А ось що.
Соціологія показує, що протести на кордоні “фермерів” підтримують не лише ультра-націоналісти з партії “Конфедерація”, але 80% опитаних. Серед цих 80% багато з тих, хто голосував восени за ліберальний курс Дональда Туска. Але, схоже, перефразовуючи відоме щодо росіян, можна сказати сьогодні й так: польський ліберал закінчується там, де починається українське питання.
Крок у крок польські політики повторюють еволюцію ліберала Володимира Путіна. Ліберала, який зрозумів одну просту істину, відкриту Адольфом Алоїзовичем: потрафляй настроям агресивного антиелітарного обивателя і будеш завжди перемагати на виборах і будеш завжди при владі. Цю штуку Віктор Орбан уже осідлав. Сідлають тепер у Варшаві.
Попереду у Польщі вибори до Європарламенту і в місцеві органи влади. 80% фермерських – це для політиків дороговказ, піддакуй або принаймні не заважай антиукраїнським настроям.
Як ліберали в Росії, так і ліберали в Польщі, роблять одну й ту ж помилку – замість цементувати і вести за собою однодумців, вони “беруться у чорта відібрати роги”. Не вийде. Це електорат не лібералів, це електорат ультра-націоналістичної Конфедерації. І якщо Дональд Туск вчасно не отямиться, його чекає доля Немцова-Навального.
Віктор Лешик
