В соціальній мережі розганяється чергова московська іпсошка «Покровськ тривожить більше, ніж радує Курськ». Ми Покровськ ще не втратили і Курськ ні разу не взяли, а тривожить, сука, так, що чергову скибку кавуна не можуть з’їсти.
На курську операцію наші ЗСУ наважилися не для того, щоб взяти Курськ чи Бєлгород. Не для того, щоб покращити переговорні позиції і навіть не для того, щоб відтягнути російські війська від Донбасу. Викиньте з голови цю нескінченну пропагандистську маячню з псевдо-патріотичним клеймом.
Війська окупанта все ще на півночі і півдні Харківщини (Вовчанськ-Куп’янськ). Відстань від обласних центрів – Харкова і Сум – до російського кордону 30-35 км. Тобто ворог день і ніч, не витрачаючи дорогі ракети і авіабомби, обстрілює снарядами і мінами ці міста, які для нашої оборонної промисловості, на відміну від Покровська і Торецька, мають колосальне значення.
Днями головком Сирський сказав на нараді, що це були дії на випередження. Врахувавши помилки невдалого травневого вторгнення на північ Харківщини й істерики наших зрадофілів “хто вкрав українські оборонні лінії” на осінь ворог міг підготуватися краще і розпочати вторгнення від півночі Сумщини до півдня Харківщини. От тоді нам був би і Покровськ, і Торецьк, і Нью-йорк з Лондоном…
Саме тому ЗСУ знищує на території РФ мости і переправи через річку Сейм (хто збираючись лізти на Курськ перед собою їх знищував би?) Знищує, щоб між кордоном і Сеймом створити буферну зону, яка прикривала б і Сумщину і Харківщину від обстрілів і вторгнення.
І звернуся насамкінець до нардепів – купіть нарешті Мар’яні Безуглій карту росії й України, хай вона закриє нарешті свою дурнувату пельку…
Віктор Лешик
