Ну, шо, друзі та недруги. Підіб’ємо підсумки того дня. Те що відбувалося в районі Шумів — це грьобаний стид! Ніт, навіть не стид, а стидобище. Це, як зараз модно говорити, дно і це дно щодня пробивають і поглиблюють ті ушльопки, яким подобається пісня про шльопки.
Те, що я почув від бойового комбата з цього приводу краще не відтворювати у словесах, бо можуть прочитати діти. Але, він реально був готовий, як то кажуть в умовах тренду, «шльопнути» цих упирів і вбивць, які мали, вдумайтеся (!), «інспектувати» позиції наших морпіхів! Просто, шльопнути і нехай судять-не судять, йому було пох…!
А тепер про дно.
Бачите на фото оту табличку «міни»? Так ось, військових змусили позначити такими табличками наші мінні загородження. Позначити, розмінувати і прокласти шлях до позиції, які «ізволять» переглянути гості з-за поребрика. Цей шлях обгородили ще й червоними стрічечками, аби ці таваріщі почувалися в безпеці. Добре, хоч червону доріжку не поклали, але дивлюся, що до того йде.
Відчуваєте, вже навіть не запах, а присмак гі*на? Знаю, відчуваєте. А це тому, що усіх притомних українців, а надто військових, сьогодні мокнули і пововтузили обличчям у тому лайні.
А тепер далі, про те, як познущалися ці московські покидьки з того ж самого київського ушльопка. Вони приперлися «інспектувати» наші позиції зі своїм дирявим прапором!!! Як сказав заступник командувача ООС генерал Бондар, мали намір селфі зробити на наших позиціях. Так, так, саме там, де вони вбивали українців.
Звісно, вони не самогубці й прямувати туди від самого початку ніхто з них не планував. А тепер покумекайте, з якою такою метою усе це робиться? Згадуємо слова про те, що ми закінчимо війну до нового року…
До речі, які є шляхи закінчення війни? Правильно, їх не багато, а всього два. Перемога і поразка. Міркуємо далі, хто з нас бачить кроки в напрямку перемоги? Ну, такої, щоб з українським прапором над Донецьком і Луганськом і над Кримом? Нє, ну, може, хтось і бачить. У нас, оно, аж 73 відсотка таких було. Інфантильних ідіотів, які подивилися казкове кіно і розгледіли в комедіантові главу держави.
Питання в іншому.
Ми крокуємо до поразки України в цій війні семимильними кроками! І завдання з Москви поставлено чітко. Мовляв, ушльопки, до нового року, маєте здатися! І крапка. Бо там невдовзі вибори у Штатах, і тамтой, що нині, має піти. А буде Байден, а це вже зовсім інша історія. І мордору вона геть не сподобається.
От і розводять орки наших ушльопків. І варіантів тут теж два. Або вони самі здають Україну на поталу орді, або роблять так, після чого їх гнатимули люди. Ну-у-у-у, а тоді вже нас чекає всім відома операція з «примусу до миру».
Отаке, друзі мої і недруги…
Ігор Левенок
