За деякими ознаками можна зробити висновок, що на випадок, коли РПЦ не зможе перешкодити проголошенню Томосу про автокефалію Церкви в Україні — у неї є «план Б». Який умовно можна назвати «Антоній Масендич-2». І полягає він у тому, що «зло, яке неможливо подолати — треба очолити».
У 1990-91 рр. саме так Москва зробила з УАПЦ — проштовхнула до неї Антонія Масендича, який за рік з російських архімандритів став українським автокефальним митрополитом і фактичним керівником (адже Патріарх Мстислав проживав у Америці). Митрополита Іоана, який розпочинав автокефальний рух і очолював перший Собор УАПЦ — керуючий справами митрополит Антоній вправно і швидко «витиснув».
А коли після смерті Патріарха Мстислава йому, 33-річному, не вдалося стати Патріархом (бо Собор не схотів навіть розглядати питання про зміну норми статуту щодо 40-річного мінімального віку кандидата) — подався назад до Росії, де його особисто Алєксій ІІ зробив «єпископом Барнаульським» (помер зрадник 2000 року).
За цей тиждень я вже з десяток разів почув у розмовах питання — чи не спробує РПЦ «перехопити» автокефальну Помісну Церкву, коли побачить, що не може зупинити надання Томосу?
І ще одне питання — чи не стоятимуть за цією спробою ті самі особи, які зараз по суті контролюють МП в Україні?
Історія свідчить, що такий намір, як «план Б», може існувати. Тому пишу це, щоб засвідчити: у Київському Патріархаті історію Масендича не забули.
Ми радо відкриті для всіх, хто хоча зараз є в юрисдикції МП, але щиро хоче будувати справді Помісну Церкву. А ті, хто хотів би зіграти в «план Б», нехай згадають, якою сумною виявилася доля зрадника Масендича.
Євстратій Зоря
***
Вітаю і погоджуюсь у усім, про що тут пише владика Євстратій. Це є свідчення розуміння керівництвом Київського патріархату суті, часто прихованої, видимих процесів.
Хоча би через те, що пам’ятаю згаданого Антонія (Масендича). Мене тоді дивувало, що в його кабінеті, у Іоанно- Богословській церкві, висів великий портрет Феофана Прокоповича. Думав я собі — як же так, український владика, що начебто бореться за незалежну церкву і є її керуючим за відсутності патріарха Мстислава (Скрипника), сидить під портретом ідеолога московитської імперії?!
Подальшу долю Антонія (Масендича) — цього агента КГБ Московії — почитайте у владики Євстратія.
Тож і тепер, дивлячись на нарциса-митрополита Олександра (Драбинка) Московського патріархату, якому доручено уявляти з себе «автокефальне крило УПЦ МП», гадаю, він трохи, розніжений розкішним життям, запізнився зі своїм переходом до української церкви.
Як кажуть у народі грубувато, але точно — без сопливих слизько.
Тим паче, не поможе йому намагання зліпити українського патріота із митрополита Володимира (Сабодана), до якого він багато років був приставлений секретарем — Сабодан так і помер митрополитом московської церкви, хоч і з титулом київського…
Василь Чепурний
