Ги-ги…
Телефонує мені через вайбер один незнайомий чоловік з Флориди. І перепитує: «Ви справді Юрій Винничук?»…
Я кажу: «А чому ви дивуєтеся?».
«Ні, це не може бути. У вас дуже молодий голос. Це не ви».
«Та ж ви бачите мене на фейсбуку. То як не я?»
«Ні, це щось не те. Це не ви. Не той голос».
«А ви хіба мій голос вже чули?»
«Ні».
«Ну, так, — кажу, — мій голос молодший за мене».
На тому й завершилася розмова.
Тепер, коли мені з Гамерики телефонуватимуть ще, буду хрипіти і кашляти, а ще кректіти і пукати.
Юрій Винничук
