26 квітня 1986 року.
Місто Біла Церква. Військова частина.
Прибігає «посильний» серед ночі: «Таваріщ лєйтєнант, сбор по трєвогє!»
Так для мене починався Чорнобиль…
Потім два місяці у наметовому містечку під Ораним.
Виїзди на станцію…
Але з усього того, болючого, один єдиний вірш…
Ось цей!
***
Ряба труба перед очима.
На сотні верств — ряба труба!
А Прип’ять знизує плечима —
Людської глупоти раба.
Мов пилосос труба магнітить!
І тягне, тягне сотні душ.
Ти спробуй, кляту, не помітить —
Голів струсне, мов з дички груш.
Дивись, дивись на жовті сосни,
На жовті очі мертвих сіл…
Труба усіх «пропилососить»
І жили витягне із тіл.
… «Пелюстка» біла на обличчі —
Мій щит єдиний на весь світ.
Стоїть труба, мов знак окличний,
Мов ніж заглиблений стоїть!
Микола Гриценко
