Політика

Ми дуже схожі на Китай

У 2010 році я голосувала проти всіх. Уважаю, що ця опція мусить бути на всіх наших виборах. Це і є свобода вибору, яка, щоправда, вибиває тих, хто голосує проти всіх, із українського суспільства. Але хай це суспільство, яке найкраще характеризує коротке слово тупе, знає, що існують незгодні з напрямком його руху в нікуди, з тим, що воно обирає Пєцю, Вову, Вітальку…

… Чи шухєрового Шухрича і мерзотника Бойка, який у хворій уяві деяких виборців перетворюється на ідеал політика. Про виборців Юлі взагалі промовчу. Було б добре, якби і брехуха Юля, і її виборці, що є не меншими брехунами, якщо за брехуху голосують, пішли на заслужений відпочинок.

На початках незалежної України чимало писалося про ризики перетворити Україну на совковий заповідник. От ми у ньому і живемо: адін народ, давай пільги, не плати податків державі, від якої вимагаєш захисту, свій до свого по своє — усі переваги українського олігархічного капіталізму, в основі якого лежить популізм.

Ми дуже нагадуємо Китай.
Просто наші олігархи поховали свої комуністичні білетики, а комуністичні за суттю партії поназивали то «голосом», то «майбутнім», «слугами» і навіть «ЄС». Олігархи начебто переорієнтувалися на Захід, але одна не сповна розуму «хламідія» вибовкала стратегію, запроваджену ще Кучмою — це стратегія шантажу.

Просто Кучма шантажував і Росію, і Захід, а чинні недолугі владці заповзялися шантажувати Захід. Це не вдасться. Головна причина всіх наших невдач — погана якість людей, які не тільки не знають, що вони є українцями, а й не готові жити за правилами, за законом, обстоювати бодай елементарну справедливість.

Шкода лишень тих найкращих наших людей, що загинули за цю гниль. Поки що просвітку не видно.

Роксана Харчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.