20 січня 1990 року – «Чорний січень». За наказом Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова 26-тисячне угруповання радянських військ з моря та суходолу штурмували місто Баку. Лиш за одну ніч було розстріляно понад 60 тисяч набоїв. Убито 133 мирних мешканців, поранено 611. Ще 5 зникли безвісти.
Загинуло також 5 співробітників азербайджанської міліції. З боку військ також були втрати — до 27 загиблих у боях. То було фактично народне повстання за незалежність Азербайджану, яке рішуче і жорстоко придушили. Солдати стріляли у беззбройних та дітей.
«На сумгаїтській дорозі стояла на узбіччі, пропускаючи танкову колону, легкова машина, у ній 
— троє вчених з Академії наук, троє професорів, одна з них — жінка. Аж ось танк виїхав з колони і переїхав машину, розчавивши всіх пасажирів. Колона не зупинилась — пішла громити «ворога, що засів у місті» (Станіслав Говорухін).
І коли вам почнуть розповідати про «демократичного Горбі», яким так захоплювався світ — згадайте «Чорний січень». Згадайте криваві події у Тбілісі. Згадайте Вільнюс…
Цей тип по самісіньку лисину заляпаний людською кров`ю.
До речі, найбільше крові у Тбілісі та Баку пролили десантники 106-ї ПДД полковника Олександра Лебедя. За «подвиги» у Баку він отримав звання «генерал-майор» і став депутатом XXVIII з`їзду КПРС. Так почалася кар`єра одіозного політика, який міг би стати ще більшою бідою для світу, аніж Путін. Не став.
А Горбачов усіх пережив. І благословив захоплення Криму та війну на Донбасі… Милий такий «Горбі»…
Павло Бондаренко
