Сумно, навіть гірше. Замість копіткої роботи з об’єднання суспільства його продовжують розривати на шматки і послідовно насаджувати наратіви російської пропаганди.
Чи свідомо це робиться? Вже зрозуміло, що так. А от у чому сенс цього і, які наслідки це матиме для країни?
Звичайно, можна відвернути увагу міжнародного співтовариства від російської агресії, незаконної анексії Криму та окупації частини сходу України, замінити ці дії на «внутрішній конфлікт» і чекати на мир, але це матиме трагічні наслідки для суспільства та України як держави.
Дуже небезпечним є і намагання створити у суспільстві образ такого собі «опонента миру» з усіх, хто проти втрати суб’єктності України. Водночас, впевнена, що українське суспільство не хоче миру за будь-яку ціну і не збирається жертвувати своїм суверенітетом та свободою.
Тим часом, Україна зникає як суб’єкт публічної сфери, що має свою політику, інтереси і порядок денний.
Українці завжди боролися за свободу та гідність, в цьому і полягає головна відмінність між Україною і Росією. У нас різні політичні культури. Саме тому і виникає постійне протистояння дискурсу свободи і дискурсу не-свободи, яке є ціннісним протистоянням двох систем, двох різних способів життя та різних систем, які перебувають у гострому зіткненні.
Росія – це не проблемний сусід, з яким можна домовитися, «просто переставши стріляти», а «екзистенційний ворог», метою якого є повне знищення Української держави.
Олена Зеркаль
