Колись, в дитинстві я жорстко «вигріб» від рідної бабці Люби за те, що намалював лєніна. «Ти шо, лєніна не можна малювать кому попало! Намалюєш ото чорті шо!»…
Тепер я живу в країні де малювати можна кого завгодно.
І добре розумію, і пам’ятаю ціну, сплачену за таку можливість.
У мене дофіга претензій до сьогоднішнього іменинника, однак претензії до іншого — це щось глибоко ментальне, бо ж де нас двоє — там три гетьмана. Але є за шо й подякувати, це точно.
Невсеремось!
Руслан Горовий
