Оскільки нині (як і весь час після Богдана Хмельницького) в Україні панує політичний хаос, розбрат, і люди втомлюються від різних політичних шоу, в суспільстві знову виринають ідеї про «сильну руку», «про українського Піночета», і про «жорстке наведення порядку»…
В часи моєї юності, я і сам захоплювався політичними течіями, схильними до диктатури, адже як нам наївно здається, лише через сильну руку можна навести лад у суспільстві.
Але з часом я зрозумів одну маленьку, але дуже важливу деталь: імовірність, що диктатором стану саме я (такий розумний, чесний і справедливий!) — дуже маленька, але ось мені чомусь стрьомно бачити на посаді диктатора із широкими повноваженнями навіть свого кума, а не те, що якогось незнайомого дядька!
Ми всі повинні розуміти, що відсутність диктатури, сильної руки і т.д. — це благо України.
Якщо не стане політичної конкуренції (навіть в такій цирковій формі, як вона зараз є у нас), ми дуже швидко почнемо тужити за тим, що мали…
Треба не шукати українського Піночета, а будувати українські державні інституції так, щоби вони працювали як швейцарський годинник.
Андрій Попик
