Останніми днями – куди б не їхав, де б не йшов, кого би не зустрів – першим звучить запитання: а ти за кого? І коли відповідаю, що ще не знаю, по очах бачу: не вірять.
А я й справді не знаю…
Не знаю, бо на «останній стометрівці» президентських перегонів може ще стільки всього трапитись, що… й світлим розумом всього не осягнеш. Не відомо, що може ще сенсаційного озвучити Генпрокурор Ю.Луценко, не відомо, яким вітром може повіяти із холодної Москви, яку телекартинку звідтіля транслюватимуть для своєї ж «виборчої колони»…
Знаю одне: ніколи не можна йти на виборчу дільницю з холодним серцем і гарячою головою. І ніколи не робіть так, як я зробив голосуючи за мера Києва ще на попередніх виборах, коли до влади прийшов «співочий» і «космічний» Леонід Черновецький.
Відомо, що у свою першу каденцію столичного голови Олександр Омельченко зробив для Києва багато, і його легко переобрали на другий термін. В ньому «Сан Санович», на жаль, уже не був такий близький з народом, як раніше.
І автор-виборець розсердився на досвідченого мера за те, що той вже уявляв себе трішечки небожителем, що вперто не хотів поступатися місцем наступникові.
Я мав моральні претензії до колись поважного мера: саме при ньому почався бум роздачі столичних земель; при ньому забудовники почали нахабніти у стосунках із простими-грішними інвесторами… Згадайте хоча б сумно відому «Еліту-Центр»… Моїй родині випало «понюхати», чим пахне «ГЕРА-К»… Через стосунки з нею довелося упродовж двох років зблизька пізнавати пекельні кола судів – від їх першої інстанції аж до Верховного… А скільки ще таких «еліт» і «гер» розмножилося тоді в Києві?
То що можна було ще доброго сказати на адресу тричі кандидата у мери, який у свої майже 70 років міг запросто забацати стійку на голові, коли нам, співвласникам будинку в провулку Артилерійському, очолювана ним мерія всіляко перешкоджала створити Товариство співвласників будинку?
Нас, без нашої на те згоди, за наші кошти влада позбавила права на всі підсобні приміщення у підвалі, на першому поверсі та на даху будинку…
Словом, на вибори мера я йшов чітко налаштований голосувати не за Омельченка і здуру поставив плюсик у клітинці «за»… Черновецького. Себто, проголосував за будь-кого і кого-небудь, аби тільки не за Омельченка.
Що було далі, відомо…
Молода команда з «гарвардською» освітою… Її зажерливі апетити забуяли квітом корупції та хабарництва. Київ став столицею МАФів, стихією будмайданчиків, містом, яке толком ніхто й не прибирав…
Відтоді сам себе переконую:
НІКОЛИ НЕ ГОЛОСУЙ ЗА ОДНОГО КАНДИДАТА ВСУПЕРЕЧ ІНШОМУ!
Сергій Сай-Боднар, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
