«Називати росію заправною станцією з купою ядерної зброї чи називати путіна «авторитарним заправником із певною спадщиною ядерної зброї від старого радянського союзу» — це саме те недалеке мислення, яке породило десятиліття невдалої дипломатії та, зрештою, війну. І куди йде та війна? Такі, як Мітт Ромні та Рон ДеСантіс (конкуренти Трампа на виборах – ред.), дуже схожі між собою.
Ті, хто наполягають на зверхньому ставленні до росії як до нижчої від інших націй світу без історії, культури чи гордості – не тільки неосвічені, а й дурні. Їхнє ставлення, до того ж, унеможливлює переговори про мир. Абсолютно унеможливлює», — сказав кандидат в президенти США Дональд Трамп у своєму свіжому відеозверненні.
Оригінал – на ресурсі RealClearPolitics.
Пригадайте, як нас усіх трафляло замилування українців Байденом років два тому чи зовсім недавно. Надто, коли закликав «не принижувати рф», «не дратувати путіна», а «рідні» фанати Джо перекладали це як «він насправді не те мав на увазі», «прихований месидж на нашу користь», «справжня дипломатія». Та інші версії, якими тішили свої патріотичні надії. Хоч Джо, як і Дон, казали і кажуть, що думають, без жодних метафор. (Розумію, що у випадку Байдена слово «думати» навряд чи доречне, але все ж).
Це я до того, що не треба повторювати чужих помилок – не творити собі кумирів з політиків, яким головне виграти вибори зовсім не в Україні. І яким вона «близька» майже так само, як Бурунді чи Фарерські острови.
То вже інше питання, що «антиукраїнським» заявам Трампа можна багато в чому завдячувати Сорос-холдингу українських ЗМІ та численній армії вітчизняних байденоботів. Ті роками розганяли ненависть до екс-президента, а тепер пожинаємо плоди. Історія сенатора Спарц теж показова – стільки бруду, як вилили на неї в Україні, зібрав мало хто із закордонних політиків. Тільки за те, що вона в команді республіканців, яких у нас демонізують аж до оскаженіння. Забуваючи, що впливові республіканці – як-от Нікі Гейлі, Ліндзі Грем, Ерік Прінс, Марко Рубіо для військової підтримки України вже зробили чимало і продовжують в тому ж дусі.
А що мовчать на тлі Трампових висловлювань щодо “українського питання” – і собі симптом, кепський. Окрема «подяка» МЗС, яке теж упродовж років так і не відірвало п’яту цятку від крісла, щоби налагодити мости з республіканцями і потенційним переможцем президентських перегонів-2024. Вже мовчу про вперте нічортанероблення щодо контактів з лобістами у Вашингтоні – альфа і омега політики в США. Чи показові заглядання до рота Байденові посла України в США О.Маркарової, ще трохи і повірю, що вона у нього з рук їсть. Геополітика здійснюється в кулуарах, українська дипломатія кулуарами республіканської партії США затято нехтує. Ось і дочекалися.
Далі риторика Трампа щодо рф та її війни в Україні буде ще гіршою для нас, зрозуміло без вангування. І це вже не просто відсутність (або мовчання ягнят) грамотних радників із зовнішньої політики в Доновій команді, а цілий напрямок кампанії. Скерований на прихильників американського ізоляціонізму серед виборців.
Нам залишається теж непоганий варіант – без ілюзій. Не такий солодкий як «Америка допоможе», зате корисний у довготривалій перспективі.
Людмила Пустельник
