Що таке наша війна для країн Заходу? Більшість з них називає це проксі-війною. Слово “проксі” (від англійського слова proxy) означає “посередник”, “замісник” або “представник”, який діє від імені іншої особи, організації чи держави. Воно використовується для опису ситуацій, коли одна сторона уповноважує іншу діяти від свого імені або замість себе. Найвідоміші з недавніх – в’єтнамська і афганська війни.
Більшість країн НАТО (за винятком Угорщини, Словакії) не проти проксі-війни з росією. Водночас жодна країна блоку не виступає за пряму участь у війні. Але…
На відміну від воєн у В’єтнамі і Афганістані, війна в Україні вийшла на новий технологічний рівень, де частина технологій (супутниковий зв’язок, надання розвідданих, кібер-війни) залучають спонсорів до прямої участі в конфлікті. І це факт, який не спроможні замаскувати чи заперечити найвправніші дипломати Заходу. У цьому Путін правий – без прямої підтримки названими технологіями західні ракети не можуть бути використані ЗСУ проти росії на далекі відстані. Тут уже не “спрацюють” старлінки приватної компанії Ілона Маска. Це вже участь саме державних суб’єктів у війні.
Ця вступна частина потрібна для того, щоб ми всі максимально уяснили: прямо зараз йдеться не просто про удари ракетами західного виробництва вглиб росії. Де-факто йдеться про можливість прямого військового зіткнення ядерних держав. Звісно, якийсь час лідери західних країн можуть відморожуватися і заперечувати свою пряму участь: на орбіті немало є приватних супутників, то українці з ними співпрацюють. Але це відмазка така-собі. В росії теж купляють послуги приватних американських космічних компаній, але в росії немає моделі “американська (британська) ракета і американський (британський) військово-розвідувальний супутник”.
Ультра-патріоти вже закликають Путіна до “рішучої” відповіді: і за танки Леопард на Курщині і за наміри дозволити ЗСУ ракетні удари вглиб. Але Путін страшенно боїться прямого зіткнення з НАТО. Слова він говорить рішучі і безстрашні, а за спиною, на відміну від Гітлера, у нього купа дітей-байстрюків і онуків, і він їх кинути в пекло ядерної війни з очевидних причин не готовий.
Ці дні нічим не поступаються дням Карибської кризи осені 1962 року. І типажі цієї диявольської гри схожі: брутальний агресивний на словах Хрущов й команда розніжених інтелектуалів довкола нерішучого Джона Кеннеді. Кожен з них довів свою гру до максимального напруження і побачив: злякати не вдається. Треба домовлятися. Заходу варто прислухатись до свіжих рекомендацій очільників спецслужб США-ВБ: не слід боятися ядерного шантажу Москви. Це блеф.
За кожним з родичів Путіна триває цілодобове стеження розвідслужб Заходу. Вони знають хто і коли, і де перебуває. Для них сигналом по-справжньому божевільних намірів новоявленого гітлера стане швидке, раптове збирання до купи розкиданого генетичного матеріалу Путіна до одного бункера. А поки цього немає – гнути і гнути свою лінію …
Віктор Лешик
