Колись давно, років 30-35 тому, секретар парткому Спілки письменників України, рідкісний мерзотник Богдан Чалий в одному зі своїх ідіотських виступів вдався до відкритого антисемітизму, сказав, що письменнику Михайлу Пархомову варто було б їхати до Ізраїлю…
Присутній при цьому Пархомов взяв слово, виступив, нагадав, що він учасник війни, воював за цю землю, що це і його земля, і не Чалому вирішувати — де йому жити… Закінчивши виступ, схвильований Пархомов абсолютно неочівувано для всіх підійшов до Богдана Чалого і…. з усього маху дав йому по фізіономії.
Нараду тут же закінчили.
А Пархомов (розумний мужик) одразу ж зайшов до кабінету тодішнього керівника Спілки письменників України Павла Загребельного і сказав, мовляв, щойно я «набив морду» секретарю парткому Спілки, і хотів би написати пояснення на ім’я Першого секретаря ЦК компартії України Щербицького.
Загребельний не заперечував.
І якою ж була реакція Володимира Щербицького на лист письменника-ветерана Пархомова?!
А ось якою.
Коли на наступній партконференції мали переобрати секретаря парткому Спілки і «питання» погоджували з компартійним керівництвом України, Щербицький сказав (зі слів присутнього при цьому Павла Загребельного): «Та звільніть ви цього Чалого, що це за парткерівник, якому б’ють морду?!»
Цей епізод років п’ятнадцять тому розповів мені Павло Загребельний. Про цей епізод також згадує у своїй прекрасній книзі мемуарів «Протирання зеркала» Михайло Слабошпицький.
А згадалася мені ця історія у зв’язку з Герусом, головою комітету ВР з питань енергетики і ЖКГ. Жаль, що нема кому сказати — що воно за депутат провладної фракції, цей Герус, якому прилюдно й заслужено рвуть сорочки?…
Іван Безсмертний
