Я працюю в політичній журналістиці з 1998 року. Працювала в багатьох виборчих кампаніях – і парламентських, і президентських, і на мажоритарних округах. Але такої маргіналізації процесу волевиявлення країни, яка відбувається сьогодні, ще не спостерігала.
Колись у розмові зі мною, розмірковуючи про владу і суспільство, Жора Ключник навів дуже простий приклад. Якщо в сім`ї курить тато – буде курити й син. Наша «політична еліта» (без лапок це визначення писати не можу) і наше суспільство – це як тато і син.
Якщо «еліта» дозволяє собі матюкатися з трибуни найвищого законодавчого органу країни, хапати один одного за яйця, шантажувати, оббріхувати, задирати і паскудити опонента, опускаючись до рівня циганської шантрапи на привокзальній площі – то чого ж очікувати від суспільства, яке споглядає цей «високий стиль» з екранів своїх телевізорів в режимі 7/24.
Сусід Коля, який голосуватиме за Ляшка, називає під*расом сусіда Толю, який сказав, що буде голосувати за Бойка. Хоча між кандидатами Ляшком і Бойком, практично, нема ніякої різниці.
Коли я кажу, що владу потрібно змінювати хоча би для того, аби суспільство вчилося нести відповідати за свій вибір, водночас, маючи змогу змінювати його, якщо він виявився невдалим – невідомі мені люди, які на фото виглядають начебто адекватними і психічно здоровими – починають несамовито кидатися в мене лайном, застосовуючи при цьому лексику, яка не входить в 11-томник української мови.
Або Лариса Сарган, прес-секретар генпрокурора Луценка – який колись, на моїх очах, швиргонув лапті у Кучму, коли той виступав з парламентської трибуни, висловлюючи таким чином свою незгоду з політикою тодішнього президента – зараз по-хамськи затуляє рота усім, хто посмів озвучити свою особисту думку про діяльність прокурора, у тому числі – й мені. Таких прикладів – безліч…
Тому, окрім того, що ми вмираємо від колосальної демографічної кризи, ми ще й пожираємо один одного, як Кронос, який зжер півдюжини своїх дітей…
Чи не про це казав Туск, виступаючи у Верховній Раді нещодавно?
Чи не про те, що тотальне взаємопоборювання – лише на руку зовнішнім ворогам України і що політична еліта повинна мати відповідальність згуртуватися перед неймовірними зовнішніми загрозами, які, насправді, за ці 5 років нікуди не поділися. Якщо вона, еліта, думає про країну, а не про свою мошну…
Тим часом влада – спостерігаючи за істеричною нетерпимістю, шизофренічним фанатизмом, хамством і брутальністю, які все глибше і глибше опановують людей, тихо плескає в долоні.. «Розділяй і владарюй». Нічого не змінюється під цим небом…
Словом, ми вирішили започаткувати такий собі передвиборчий цикл розмов з людьми, які розуміються на передвиборчій ситуації трішки більше, аніж мої сусіди Толя і Коля.
Ми дамо змогу людям, які мають свою точку зору і своє бачення виходу з глибочезної кризи, їх озвучити. Ми також сподіваємось, що нас за це не проклянуть і не звинуватять у роботі на Кремль. І головне – ми сподіваємося, що, прочитавши ці тексти, мої сусіди Коля і Толя задумаються, чи те вони роблять.
Галя Плачинда
