На Закарпатті спілкувався з людьми щодо їх бачення політичної ситуації та електоральних вподобань… Регіон — не типовий, як, власне, і кожен регіон країни. В мене на Черкащині, приблизно, та сама картина.
Більшість – «за Юлю», хтось – «за Петра», хтось проти всіх, хто — ще кудись… Але я, наразі, про інше.
Люди взагалі не керуються якимись смислами та месседжами, які тут у Києві для них формуються. Для них то щось малозрозуміле, смішне і зовсім не потрібне в реальному життю…
Вони дивляться політичні ток-шоу на ТБ так, як ми перші «глухонімі» фільми Ейзенштейна… Тотальний «Бронєносєц Потьомкін»… Просто цікаво, «шо воно там далі буде»…
Їм може подобатися фасон піджака політика, форма усов, наклон голови, тембр голоса, брови, сережки, галстук, або ще щось несподіване. Але — не смисли! То їм пофіг абсолютно навсігда!!!
В основі їхнього вибору і мотивації якісь плями Роршаха, а не програми та концепції…
Вони однаково ненавидять всіх підряд політиків, але до деяких відчувають на дещицю більше емпатії, як до хворих дітей. З яких причин — також невідомо…
За когось голосують вони — з жалю і состраданія, а не тому, що передбачають якісь позитивні наслідки в тому для себе. Вони давно обрізали будь-які паралелі між політикою і своїм власним життям «у дворі», «на городі», «в хаті»…
Тому мені риторичні вправи провідних політиків Києва бачити дуже смішно… Вони нікуди не доходять, то сізіфов труд…
Віталій Чепинога
