Політика Суспільство

Про Маріуполь і довкола нього

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав: «Маріуполь взиває до сумління України і світу про допомогу, про відкриття необхідних гуманітарних коридорів для порятунку життя людей. Понад сто тисяч мирних жителів ще залишилося в цій пастці смерті. Уже кілька днів не відкривали жодних гуманітарних коридорів. І це завдання всіх нас: духовних, цивільних, дипломатичних кіл – рятувати життя людей в Україні».

Маріуполь свідчить: добро у світі ніяк і нікому захистити. У цьому ж зверненні на 56-й день війни глава УГКЦ підкреслив: «Разом з прикладами геройства маємо приклади ницості тих, кого ми обирали у владу. Вони – як Юда Іскаріотський». Звичайно, першим спадає на думку в цьому контексті Медведчук, що сидить в камері і виявився необмінним, тобто втратив будь-яку вагу, чи Коломойський, котрий не дав для потреб української армії жодної гривні, пограбувавши попередньо Україну і згвалтувавши її не гірше від російських солдатиків у Бучі, чи Пінчук, який виганяє наших вояків зі свого законсервованого стонадцятого помістя, здобутого ціною українського життя.

Блаженнійший Святослав дуже точно сказав: «Ми бачимо, що загарбники часом оцінюють людське життя дешевше від вартості мобільного телефону чи якогось домашнього кухонного приладу». Одначе росіяни — наші екзистенційні вороги. Але ж ми бачимо, для кого з так званих українців Україна не є Матір’ю.

Дуже хочеться, щоб в нашому житті не було місця ані рашистам, ані олігархам, цим глитаям і юдам, що стали грунтом російської війни і не дуже бояться закону й досі.

От що страшно: Маріуполь перетворюється на пекло, якого не уникнути, Україна вся може таким же пеклом стати. Вона ним і була всі 30 років. Просто ми вдавали, наче це не так. І чортами були і є відомі всім реальні люди, яких треба судити разом із путіним.

Україна має стати країною, де реалізується закон. Але Венедиктова не може нам цього гарантувати. Не вірю в це! Усі, хто безкарно грабував Україну протягом 30 років, мають за свій грабунок відповісти точно так, як і рашисти за війну. І перші, і другі вбивають українців.

Роксана Харчук

P.S.
Ви ідеалістка. Вони та їх обслуга і є нашою квазідержавою. З мовчазної згоди більшості, яка полюбляє російські серіали, пральний порошок, бензин, шансон і 95-й квартал. Нещодавно одна знайома жалілася, що коли прикрили їхній хімкомбінат, працівники кинулися у Польшу, але не могли знайти роботу за фахом — тільки важка фізична праця на складах, будівництві, на полях…
Так і повинно бути, якщо раби не здатні навести лад у власній державі, то їм залишається тільки рабська праця на плантаціях. Україна, яка не спромоглася створити ЗСУ, здатні дати симетричний опір ворогам, зараз повністю залежить від дозованої допомоги Заходу. І чим далі, тим більше. Таке враження, що світ і росія заодно у прагненні знищити усе найкраще, що є в Україні.
… Дивлюся на цьому «єдиному телеканалі» як міністр культури України відповідає на шанобливі питання якоїсь телеголови. Виявляється, що «ми» (хто йому дав право казати «ми»?!) не можемо відмовитися від вивчення в школі великої російської літератури, бо вона є надбанням людства! Ми не можемо відмовитися від святкування 9 травня Дня Перемоги, бо українці теж брали участь у тій війні!! Чомусь усі країни Європи можуть, а ми не можемо?!!! Який може бути оптимізм щодо майбутнього країни з такими владними елітами…
Ми не можемо святкувати православні свята разом з усім християнським світом (у т.ч з більшістю православних церков), а святкуємо з Путіним і Лукашенком і Кирилом, який благословив їх на вбивство нас і наших близьких, бо наші бабусі так святкували! Якщо ваші бабусі були кріпачками, то й ви повинні бути кріпаками?! І ми усі разом з вами?!!! Який може бути оптимізм щодо майбутнього країни з таким народонаселенням…

Віталій Пузанський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.