Ексклюзивна хвиля

«Вожді» і «батьки нації»

За Юлієм Цезарем ходив спеціальний раб, котрий в моменти його найбільших тріумфів нашіптував на вухо: не забувай, ти всього лиш людина. Бо йому важливо було не втрачати зв’язок з реальністю за тої могутності, котру він мав. І не відриватись від землі. За путіним десять років ходила ціла група рабів, яка нашіптувала йому, що він історична постать і покликаний богом об’єднувач земель. Сіра моль повірила, бо таке кого хоч переконає.

Іноді мене вражає те, як люди, маючи владу, великі гроші або значну медійну популярність починають вважати себе особливими і вірити у свою унікальність та інакшість. І ще більше вражає як тисячі інших радо підхоплюють цю гру і теж починають вважати їх такими. Заглядати у рота багатим, нездорово фанатіти від знаменитих і виробляти пієтет до владних політиків.

20-те сторіччя привчило західні суспільства робити з будь-кого рок-зірку, але їм таке можна, бо вони вже як слід забули своє феодальне та монархічне минуле. Їхні політичні чи бізнесові рок-зірки не є сучасною привілейованою шляхтою, і сенат США може в будь-який момент викликати «цифрових баронів» на кшталт Цукерберга і Безоса і кам’яним голосом вимагатиме пояснити за монопольний вплив на ринку. І мільярдер Цуркерберг, пускаючи рясний піт, від хвилювання питиме воду склянками і пояснюватиме.

Мені дуже імпонує те, який життєвий шлях проходять в США чи в Європі політики топ-рівня та президенти. Під час свого терміну вони — рок-зірки і лідери демократичного світу. Згадайте загального улюбленця Барака Обаму. Який був на всіх шпальтах і на слуху. І як тільки завершують — вступаються і перестають бути тими, ким були. Не труться потім десятиріччями в кулуарах, не лобіюють і не впливають через маріонеткових депутатів. Бо так працює демократія. Ти зробив, що міг. Якщо робив добре чи був дуже умілим — пробув два терміни. Але, будь-ласка, після цього піди і не заважай.

Ми не знаємо як зараз живуть і чим займаються Джордж Буш Молодший і Барак Обама. Де Саркозі і Сільвіо Берлусконі. Не знаємо навіть хто був прем’єром перед Джастіном Трюдо і де він. Навіть Ангела Меркель, котра зовсім ше свіжа відставниця — не їздить на чорному мерседесі під Бундестаг і не ходить чорним ходом до Шольца і не каже: чуєш, може б ти, цейво, пошуршав там шось.

Наші ж відставні президенти і політики десятиріччям труться навколо владних інститутів і відігнати їх дуже складно. Кравчуки роздають свої «експертні» думки, а кучми беруть участь в групах для перемовин. Тому що в нас все заточено під персон. В нормальних демократіях все заточено під політичні партії, які є сприятливими середовищами для росту нормальних політиків.

В Україні політики створюють політичні партії. В демократичних суспільствах політичні партії створюють політиків. І в цьому колосальна різниця. Партія регіонів — під Яника, Голос — під Вакарчука, ЄС — під Порошенка, Слуга Народу — під Зеленського. Такі собі феодальні тусовки.

А в США, приміром, політик іде в партію і проходить там весь кар’єрний шлях, якщо перспективний і талановитий. Ну, і вміє залучати спонсорів. І тоді, через внутрішню конкуренцію, він має шанс дійти аж до найвищої посади — Президента Сполучених Штатів. І яким би він блискучим політиком та президентом не був — це вважається вінцем його кар’єри. І кінцем. Нормальна політична партія — це складна вікова структура, яка має владу над усіма політиками, котрі з неї вийшли. А не просто набрана тусовка ноунеймів під одне ім’я.

Я б хотів колись дожитись до часу, коли найбільшу частину українського соціуму займатиме середній клас. Як в скандинавських країнах. Щоб дуже бідних і дуже багатих був малий відсоток, як у розвинутих економічно та політично країнах. І ми тоді побачимо, шо в багатіях нема нічого особливого і вони такі ж як і ми. І хороші, і погані. Щоб ми нарешті позбулись пережитку «вождизму» і потреби у «батьках нації». Щоб діти нації стали важливішими і кориснішими.

Володимир Гевко

1 Коментар

  1. Анатолій Пінчук

    Хотів був дещо заперечити автору, який всіх поставив «на одну дошку» (ну така в його потреба), та ба – це вже зробили. І значно краще від того, що я збирався написати. Читайте:

    ПОРОШЕНКО З ТРИБУНИ
    Вибачте, не втримався.

    Лиш пару годин тому в США проголосували за надання Україні ленд лізу, а я вже читаю в коментарях як деякий мотлох підкидає вгору чіпчики та ліфчики із криками ,,слава херою”, приписуючи чужі заслуги лідору.

    Тупорилим нагадую хто перший заговорив про ленд ліз. Це сказав Петро Порошенко 15 лютого 2022 року із трибуни ВР за 9 днів до повномасштабного вторгнення рашистів в Україну, і якраз день перед тим як 16 лютого дехто відзначав незрозумілий нікому день ,,соєдінєнія” і закликав до шашликів і святкування дняпабєди.

    Петро Порошенко: “Безумовно, фракція «Європейської Солідарності» в повному складі буде підтримувати зазначену постанову. Але чого бракує в цій Постанові – і я прошу додатково включити. У зверненні до парламентів іноземних держав ми маємо закликати до негайного запровадження санкцій проти Росії як єдиного дієвого механізму зупинки агресора», – зазначив Порошенко.

    Щоб вони звернулися до своїх урядів про негайне збільшення військової допомоги і запровадження ленд-лізу для збільшення обороноздатності України, боротьби за свободу, безпеку і демократію в Європі і світі», – вважає п’ятий Президент.

    «А ще мені незрозуміло, чому парламенти всього світу, вся Європа неодноразово проводили засідання на підтримку України. І тільки Верховна Рада України два місяці байдикувала, відправивши самих себе на канікули, стверджуючи, що ніякої військової загрози немає. Тільки сьогодні прокинулися, навіть не встигли повернутися з-за кордонів. Тому перед тим, як звертатися до інших, зверніться до себе», – зауважив лідер партії.
    ,,І запросіть нарешті Зеленського в парламент для чесної розмови про оборону держави, української землі і українського громадянина. Нехай не ховається» – сказав Порошенко.

    Ярослав ЛІСЕВИЧ
    Джерело тут: https://siver.com.ua/news/lend_liz_i_fejki/2022-04-30-30717

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *