Перш, ніж розганяти про «Україну — прохідну територію» та про те, які такі-сякі наші спецслужби, що не вберегли російського журналіста-втікача, згадаймо, що Литвиненка Росія вбила в Англії…
Там же отруїла Скрипалів, десь в арабській країні Росія вбила президента Ічкерії (Чечні)…
Тобто вбити можуть будь-де.
І вбивство втікачів — у кривавих традиціях Московії.
Почитайте як шкодував Іван Лютий, що не міг дістати втікача — князя Курбського. До речі, якщо не помиляюсь, той теж втік в Україну (на Волинь).
Також нема чого нарікати на нерозслідування вбивств на території України, якщо не тільки вбиство американського президента Кеннеді і шведського прем’єра Улофа Пальме досі не розкрито, але й замах на Папу Римськрго Івана Павла II, при тому, що терорист був пійманий…
Думаймо про інше: в той час, як французький президент Макрон називав Путіна «друг Владімір», наказ того кривавого Владіміра про вбивство норовливого російського журналіста уже виконувався…
Тож вбивство Бабченка — на совісті також і Макрона, і Меркель, і Обами з його «перезавантаженням відносин з Росією».
До речі, не треба називати Бабченка не нашим. Він воював на нашому боці — отже, наш.
Василь Чепурний
