Профанація вищого рівня

Знаю багатьох, хто не може слухати нашого преЗедента. Я теж не можу, але слухаю. Після промови з приводу Дня захисника і захисниць України, мушу написати кілька слів. Прессекретар Зе — екзальтований поет, любитель афоризмів на кшталт «разом краще, ніж окремо», «ми можемо все і завжди», «ми — це честь і закон», «обрані долею» і т.д. От такі стандарти.

Іноді прессекретар, а за ним і преЗедент так захоплюються, що просто розколюють суспільство: «Не всі українці її (Україну) захищають і не всі, хто її захищає, є українцями».

Промова Зе — чудовий приклад профанації ідеї захисту України. Як це робиться? А дуже просто. ПреЗедент, як дуже поганий актор, так нагнітає патріотизм, що й мені цей патріотизм видається вже хворобою. Це не патріотизм, а патріотична маячня. Я вже мовчу про те, як Зе впевнено промовляє, коли його слова різко розходяться з його ж ділами. Бо саме його і Єрмака, що стоїть на відео за спиною Зе, і не було ані серед тих, хто в кросівках їхав на фронт, ані серед волонтерів, що не спали ночами і днями, ані серед журналістів на передовій, ані серед лікарів, що рятували кінцівки воякам. Головне: його не було серед артистів, що співали в перервах між боями.

Сам Зе зі своїм кварталом виступав знаряддям популізму, використовував втому українців від війни і їхній страх за завтрашній день. Сам Зе став президентом України, не маючи для цього жодних підстав. Мучить суспільство вже два роки своїм президентством і збирається мучити далі ще й другим терміном.

Побачите, результат цього правління виявиться один: усі українські ідеали буде спрофановано остаточно, вони стануть такими ж, як ідеали комунізму в епоху Брежнєва. В ідеали української демократії і правової держави, за які загинули найкращі наші люди, ніхто не віритиме. А це найгірше, що з нами усіма може статися.

Роксана Харчук