Сьогодні Зеленський дав велику прес-конференцію, зробивши чимало контраверсійних заяв, але дискусію в суспільстві вони не викликали. Люди обговорюють лише опубліковане фото з так званою косовороткою. Це при тому, що колеги-журналісти добросовісно повідписували ключові теми та відполірували до блиску акценти цієї «пресухи».
Критикувати президента можна і треба.
В тому числі за сказане сьогодні. Але інколи треба тверезо глянути на самих себе, на наше суспільство. Ми ніби хочемо щось змінити в своїй країні, але готові лише на примітивні рефлексії.
Якби Зеленський прийшов на «пресуху» у сталінському френчі, бренькаючи на балалайці «мурку», заявивши при цьому, що заради миру готовий віддати Донбас росіянам, схоже, Фейсбук все рівно обговорював би балалайку, мурку та дизайнерський вибір Зє.
Хіба суспільство, яке не вникає в смисли, не аналізує їх, — хіба воно здатне на осмислені (даруйте за тавтологію) рішення?
На жаль, влада будь-якого розливу — це наша вторинна проблема, яка породжується отаким ось примітивним, рефлекторним запитом на постправду. Ця проблема значно глибша.
Орест Сохар
